Ня будзе

Łahodnaja

Вас... ніколі не было й _ня будзе_. Вы зьніклі з майго жыцьця старонак, як быццам сума горкі сьлед. Ці варта ўспамінаць вас? Годзе. Вас больш няма. Прымаю лёс ваш. Вы — аб'ект. Аб'ект якога больш _ня будзе_ ў памяці маёй, ды й болей: _Ня будзе_ памятаць вас нават сьвет. Навошта вера ў то, чаго _ня будзе?_ Які ў гісторыі ваш запавет? Ніколі нам ня жыць свабодна, Ніколі не ўзьнікне гул аб тым, Што можам дыхаць мы, павольна, У галаве бязь цяжкіх дум.

2022-09-27 20:27:34

Інші вірші поета

Менск Шлях да зораў Забаронены народ Кастрычнік

Інші поети

Панк

@Juli_Punk

May Ling

@May_Ling54

Trui

@trui

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11372

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

8897