Роспач
Łahodnaja
І зноў па шклу кропля за кропляй Б'ецца дождж з маіх надзей. Няма нічога больш, і толькі роспач будзе ў дзьвярэй. За шклом мігаюць ціха зоркі, белы, жоўты, сіні бляск. І ў вочы бьецца птушак звонкі ад самоты пер'яў пляск. Ціскаюць сьцены на разумнасьць, Хачу ўцячы — няма куды. На плечы ляжа бессэнсоўнасьць. Пасьля за краты сядзем мы. Адно без аднаго так нудна. Хіба нявольны шызы птах іб'ецца галавой пакутна празь недарэчны чорны страх? Самота, боль і разьвітаньне — Жахліва, што дрыжыць душа. Калі наступнае спатканьне Падкажа толькі часу шар. Нікому нельга апавесьці Аб чым цяпер яму ў лісьце напісана маўчаць. Калісьці мы зможам выйсьці з-за дзьвярэй.
2022-09-27 20:30:16
1
0
Інші вірші поета
Пакахай мяне Прабач, даруй, бывай Забаронены народ Ня будзе
Інші поети
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1420
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4878