Прага
Датыкніся рукамі да скуры Сьцісьні сьцёгны рукамі мацней Пацалуй мне з ласкавасьцю скроні Ды прыцягні ў абдымкі бліжэй. Подых мой тоне на тваёй шыі, Сьлёзы кроплямі бьюцца аб ніз На тваіх рамяньнíцах каўнера. Чуеш, боль у паветры завіс? Сэрца спыніцца ў млявым чаканьні Задрыжаць пальцы тоненькіх рук. Немажліва ня думаць начамі Пра блакітных вачэй вольны рух. Напаўняюся нібыта келіх Фарбай яркай чырвонай, якое віно разьліваецца ў розуме п'яным, Не ад сьпірту — з пачуцьцяў, што цягнуць на дно. Ці мы можам застацца быць побач? Ці мы можам глядзець зорак сьвет? Не пускай мяне ў шэрую роспач. Не пакінь на мне горычы сьлед. Разбашчаюся да элемэнтаў, Душа полымем сінім гарыць. Надыхáеш жыцьцё як паветрам, Разырваеш самотнасьці ніць. Прагну дотыкаў мяккіх на скуры, Прагну таці ў абдымках тваіх. Пацалуй із ласкавасьцю скроні, Каб гул сэрца ўдараў ня сьціх.
2023-02-26 10:12:52
3
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4373
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4244