Прага

Łahodnaja

Датыкніся рукамі да скуры Сьцісьні сьцёгны рукамі мацней Пацалуй мне з ласкавасьцю скроні Ды прыцягні ў абдымкі бліжэй. Подых мой тоне на тваёй шыі, Сьлёзы кроплямі бьюцца аб ніз На тваіх рамяньнíцах каўнера. Чуеш, боль у паветры завіс? Сэрца спыніцца ў млявым чаканьні Задрыжаць пальцы тоненькіх рук. Немажліва ня думаць начамі Пра блакітных вачэй вольны рух. Напаўняюся нібыта келіх Фарбай яркай чырвонай, якое віно разьліваецца ў розуме п'яным, Не ад сьпірту — з пачуцьцяў, што цягнуць на дно. Ці мы можам застацца быць побач? Ці мы можам глядзець зорак сьвет? Не пускай мяне ў шэрую роспач. Не пакінь на мне горычы сьлед. Разбашчаюся да элемэнтаў, Душа полымем сінім гарыць. Надыхáеш жыцьцё як паветрам, Разырваеш самотнасьці ніць. Прагну дотыкаў мяккіх на скуры, Прагну таці ў абдымках тваіх. Пацалуй із ласкавасьцю скроні, Каб гул сэрца ўдараў ня сьціх.

2023-02-26 10:12:52

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11547

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2083