Прага

Łahodnaja

Датыкніся рукамі да скуры Сьцісьні сьцёгны рукамі мацней Пацалуй мне з ласкавасьцю скроні Ды прыцягні ў абдымкі бліжэй. Подых мой тоне на тваёй шыі, Сьлёзы кроплямі бьюцца аб ніз На тваіх рамяньнíцах каўнера. Чуеш, боль у паветры завіс? Сэрца спыніцца ў млявым чаканьні Задрыжаць пальцы тоненькіх рук. Немажліва ня думаць начамі Пра блакітных вачэй вольны рух. Напаўняюся нібыта келіх Фарбай яркай чырвонай, якое віно разьліваецца ў розуме п'яным, Не ад сьпірту — з пачуцьцяў, што цягнуць на дно. Ці мы можам застацца быць побач? Ці мы можам глядзець зорак сьвет? Не пускай мяне ў шэрую роспач. Не пакінь на мне горычы сьлед. Разбашчаюся да элемэнтаў, Душа полымем сінім гарыць. Надыхáеш жыцьцё як паветрам, Разырваеш самотнасьці ніць. Прагну дотыкаў мяккіх на скуры, Прагну таці ў абдымках тваіх. Пацалуй із ласкавасьцю скроні, Каб гул сэрца ўдараў ня сьціх.

2023-02-26 10:12:52

3

0

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

49

15

2279

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4610