Прага

Łahodnaja

Датыкніся рукамі да скуры Сьцісьні сьцёгны рукамі мацней Пацалуй мне з ласкавасьцю скроні Ды прыцягні ў абдымкі бліжэй. Подых мой тоне на тваёй шыі, Сьлёзы кроплямі бьюцца аб ніз На тваіх рамяньнíцах каўнера. Чуеш, боль у паветры завіс? Сэрца спыніцца ў млявым чаканьні Задрыжаць пальцы тоненькіх рук. Немажліва ня думаць начамі Пра блакітных вачэй вольны рух. Напаўняюся нібыта келіх Фарбай яркай чырвонай, якое віно разьліваецца ў розуме п'яным, Не ад сьпірту — з пачуцьцяў, што цягнуць на дно. Ці мы можам застацца быць побач? Ці мы можам глядзець зорак сьвет? Не пускай мяне ў шэрую роспач. Не пакінь на мне горычы сьлед. Разбашчаюся да элемэнтаў, Душа полымем сінім гарыць. Надыхáеш жыцьцё як паветрам, Разырваеш самотнасьці ніць. Прагну дотыкаў мяккіх на скуры, Прагну таці ў абдымках тваіх. Пацалуй із ласкавасьцю скроні, Каб гул сэрца ўдараў ня сьціх.

2023-02-26 10:12:52

Інші вірші поета

Прабач, даруй, бывай Фінальная партыя Менск Шлях да зораў

Інші поети

Mateo Torres

@mateo_adrian

Vorozhka

@Vorozhka

Taeter Pompi

@TaeterSmile

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

2245

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1583