Ми лиш примари...
Олена Чіхічіна
Я біля серця тримаю руку холодну, І пульс вже не б'ється у тілі моєм. Я разом із татом тримав оборону, Захищая сім'ю під ворожим вогнем. Сестричку маленьку під ковдру сховавши, Ніжно матусю свою обіймав. І доки ракети летіли до хати, Я в бога пощади для себе благав. Батько старенький сміливо і швидко, Мене від ракети собою закрив. В тиші холодній лиш скрипнуло ліжко, І жаху не стало, і біль відступив. Більше не страшно, не холодно в домі, Вибухи стихли в забутім краю. Ми лиш примари без плоті і крові, Що вранці покинули неньку свою.
2022-11-10 16:03:04
10
0
Інші вірші поета
Я молюсь богині Славі... Я хочу миру Картина із спогадів Прохання до бога
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11167
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609