Отаман, Танцівниця з вогнем, найманка, дочка, сестра, кохана, жриця, магічка, голова вільного чаардану, воїн і, нарешті, просто жінка. В степах, на межі між землями кочовиків з великих шатрів з сходу. З заходу між древніми королівствами, серед імперій трохи південніше від їх червоного від крові кордону, що зветься Межею. Саме там, де проходять торгові шляхи з всього материка на південь, до земель чорних людей, саме туди, де змішуються всі народи і правлять князі пісків, де стоїть неприступний і вільний Дуротан, чия слава гримить вже тисячу років над світом. Живе народ вогню, або, як їх називають люди, Хатасар.
    В горах Наелк живуть племена, які носять в собі силу вогню. Імперські гільдії чаклунів раніше хотіли перейняти їх вміння магії, адже кожен, кожен хто народиться хатасарійцем володіє неймовірною магією, але інші не зможуть її вичити, бо в них немає крові Філеїї Палаючої*. Кровозмішанняя ж не дає жодного результату.
   Артомеда стояла поруч з підземним озером - дівчина тренувалась. Маленькі іскри крутились, загорялись і згасали на її долоні.
- Ну чому? - Вона вдягла вуаль, щоб ніхто не побачив, як вона плаче. Плакати вона не хотіла, але могла почати в будь-який момент. - Всі вже давно тренують "Інферно", а я тут ось і вогонь створити не можу.
Мати моя, воля не моя, а твоя:
Нехай мене поглине полум'я жага.
Нехай душа вогнем тьму виганяє,
І в серці віра в тебе палає.
   Вірш третій з Великої Молитви*
- Артомеда, що ти тут робиш? - Приємний голос змусив її усміхнутись і здивуватись під вуаллю.
- Лаус ат Ал, - він усміхнувся і приклав палець до губ.
- Не так голосно, бо ще не те подумають духи.
- Невже великий син полум'я* знайшов час на таку незграбу як я? - То був сарказм, який став невід'ємною її частиною.
- Я хочу лиш допомогти, а ти така зла, - він опустив погляд.
  Вона це знала, але за ним бігають дівчата зграями, і всі намагаються його спокусити, щоб той одружився, але він так і жодні не піддався. Тому і злилася, бо він і їй подобався: хоч і не красивий, але кращий, хто несе волю полум'я.
- Вибач, Лаус ат Ал. Просто в мене нічого не виходить…
- Покажи танець.
  І вона показала... Міцне дівоче тіло вигиналось, оберталось - танцювало в танці трансу, Вона повинна війти в нього, інакше не зможе й іскринки створити. Червоноволосий хлопець різким стрибком став на ноги і зловив її за долоні, зупиняючи танець. Занадобилось трохи часу, аби прийти до тями. Коли Артомеда глянула на нього, він усміхався так щиро і радісно, наче дитя, яке знайшло давно загублену іграшку. Лаус зняв з поясу тальхери.
- Виймай, - наказав він їй.
- Це ж твої! - Запротестувала дівчина. - На них оранжеві стрічки*.
- Я сказав - виймай і танцюй спиною до мене.
   Вони закрутились в танці двох: вона з тальхерами, а він з силою полум'я. І блискучий метал запалав, не обпаливши ні її, ні його, а полумя з його длонь вогняними зміями закрутилось навколо них. Зранку вони прокинулись на гарячому камені від шуму натовпу, що їх обступив.
- Що тут роблять моя дочка з сином Полум'я? - Небутіл Теінеджа сурово глянув на дочку, яка піднялась і гляділа на свої ноги не піднімаючи голови.
- Я…
- Небутіл Теінеджа, - перебив її Луас ат Ал, - я прошу, щоб ваша дочка стала моєю дружиною, - батько і дочка одночасно глянули одне на одного, а потім і на Луаса.  Натовп був здивований неймовірно. - Вона танцює з палаючими тальхерами, - Ще одна неймовірна новина.
- Не смійся наді мною! - Крикнула дівчина і заплакала.
- Танцюй, - наказав Лаус, протягуючи їй тальхери та тримаючи їх за леза.
- Ні! - Вона відштовхнула його і по металу потекли червоні лінії.
- Танцюй! - Крикнув Син Полум'я.
  І вона почала танцювати... На здивування їй та присутнім не танець трансу магії, а бойовий транс. І знову метал запалав її вогнем, а танець прикував до себе всі погляди. По закінченню ж всі, що були майстерніші за неї, стали на коліна і вдарили чолом.
   Артомеду вибрали другою жрицею Філії Палаючої. За місяць вона одружилася з Луасом ат Алом. Вона була першою, хто в п'ятнадцять став жрицею, і за це її шанували. Що допомогло їй викликати полум'я? Зіткнення душ.
  Життя протікало своїм лінивим ходом - молитви, тренування, знову молитви, служіння в храмі, тренування і молитви, а ночі з коханим чоловіком. Чого ще треба дівчині з народу хатасар? Нічого. Та ніщо не вічне.
   Якогось ранку в місто влетіла стріла і застрягла в дверях одного з будинків. До стріли було привязане послання. Воїн, в дверях якого застрягла стріла, відніс послання до Мудрого*.
"Я - Кай Нутреан, магістр ордеону "Великої Лоаль", наказую вам: прийняти Матір Лоаль як єдину богиню; відкинути свою язичницьку богиню і приклонити коліно перед орденом "Великої Лоаль". В противному ж випадку ми знищимо вас, як і інших язичників."
   І була облога... І був бій... Легка кавалерія і піхота народу Хатасар не відступала перед важкими паладінами ордену.

Філея Палаюча - богиня народу Хатасар, війни і пристрасті в південних народів.

Велика Молитва - збірка молитв народу Хатасар до Філеїї Палаючої написана Мілосом.

Син Полум'я - титул, яким нагороджують кращого в володінні вогняним елементом.

Оранжеві стрічки на ефесі - знак вищого мистецтва в володінні тальхерами або іншою зброєю в народі Хатасар.

Мудрий - вождь.

Велика Лоаль - мати-творець всіх богів, на західному континенті її найбільше шанують в місті Авендері, як і її сина Авдеха, і першого авендері Авендера. А на Ащеріості її шанують як єдину богиню.