Взагалі-то є не один світ, а чотири основних (бо в них події відбуваються) і взаємопов'язаних, хто не знав: День, Ніч, Сутінки і Світанок. Кожен з них наче і схожий на інший, і цілком інших. От і я вам розповім про одного переселенця, контрабандиста, терориста, диверсанта, сталкера, польового агента, збоченця, гладіатора і просто чувака з поїхавшим блюдцем. Хустрічайте і не бийте сильно палками – Мертвий!


Золоте сяйво освітлювало небосхил, а сонце хилилось до туману. Ще трішки і настануть сутінки в цьому світі, але там, куди вона потрапить, сутінки постійно. Та, що значать сутінки для людини з Дня? Рівним рахунком настання ночі, і не більше, тобто нічого. Їх було п'ятеро: Кеті, Кіт, Бобі, Алі і вона - Аска.
– Ти - той, що береже межі між чотирьма світами, даруй нам можливість потрапити на інший бік доби, – одночасно заговорили всі п'ятеро, стоячи перед каменем.
– Та ну, Аска, – Таня явно була незадоволена результатом, а точніше: повною його відсутністю.
– Ми налаштували радіо, взяли ті нещасні свічки, розклали все, як на фото, – а це вже "перший хлопець на клас".
– Во-во, а я про, що! – Підтримка для Кіт з сторони Кеті не змусила себе чекати.
– Ну… – Аска усміхнулася. – Не варто вірити всьому, що пишуть в інтернеті, – фразу, яку так часто використовували проти неї, вона нарешті використала в свій захист.
– Та ну!? – Пошепки мовив Бобі. – Втикніть на радіо.
   Чорний невеликий радіоприймач мигнув кілька раз червоним світлом і…
   Закинутий будинок, по стінах виріс мох, бетон полущився, а в вікнах були сутінки. Мертва жовта трава розкинулась навколо по землі під деревами, викрашеними в усі осінні кольори.
– Серйозно. Ми потрапили в інший світ? – Алі всілась на землю схрестивши ноги, а світла коса повільно опускалась вслід за нею.
– Волосся, – розсміявся шокований таким видовищем Кіт.
– Та пішов ти, померла і вона! Дез, змирись!
   Цей жіночий крик чувся зверху на верхньому поверсі, чи там був дах? "Пішли глянем, може, нам допоможуть." – запропонувала Аска. І компанія рушила. А були ще варіанти? То виявився дах недобудованого будинку. Це, напевно, мав бути ще один поверх, але вийшла закинута недобудова. Стоявші були двома чоловіками і однією жінкою, яка явно злилася.
– Іно, вдихни і видихни...
– Артист, мовчи! Ти хоч розумієш, що він знову іде в Ніч!? – Як ми зрозуміли, її звуть Іно, а ще, як ми розумієм, вона була лютою на… напевно, його звуть Дез, але це не точно, адже ми слідкували за іншою компанією людей. – Шісот шістдесят шість шість і шість не місце для сутінкових! – Вона зловила його за чорний плащ в який Дез був вдягнутий.
– А…
   Його рука піднялась лиш трішки, і вказівний палець на ліві руці вказав на компанію "денних". Ті, як ми бачимо, злякались і застигли в німій тишині.
– Вони з сотої і ноль? – Наче і запитав, і констатував одночасно Артист. – Хей! Ідіть сюди, – підманюючи рукою, мовив чоловік в масці. – І як ви сюди потрапили? – З неприродною гнучкістю схиливши голову вліво, запитав Артист.
– А ми… – спробувала відповісти Аска.
– Їх затягнули - бар'єр не стабільний, – видихнувши і відпустивши плащ з вонючими пір'їнами констатувала жінка. – Все через "нічних".
     Артист лежав на ліжку, а на грудях в нього лежала Кай. В кімнату ввійшла Контроль, за нею Насфірато лиш в джинсах і, як завжди, з хмурим лицем.Він був з ночі, тут, в "сутінках", носив ім'я Скиталець? Чому? А все просто – він подорожує, хоча з "Ночі" його забрала випадково Контроль. За це він їй вічно вдячний. Чому вічно? Тому що він став безсмертним. Як? Коли хтось з ночі потрапляє в "сутінки" - куди найчастіше потрапляють мандрівники - він отримує безсмертя, хоча, бути чесним, не кожен. От Контроль сама з "Світанку", та не отримала безсмертя. Тому то наступні десять років вона насолоджуватиметься Насфірато, а по закінченні терміну покінчить з собою. Жорстоко чи божевільно. Так ви подумали? Ні, такі вони, люди з "Світанку". За ними в кімнату ввійшов Мертвий - він також  з "Ночі" - хмурий і пошрамований після сутички з істотами міжсвіття, або - як їх в "Дні" називають – богами, ангелами чи демонами. Він перший, хто вижив і тому є типу місцевої особливості.
– Контроль .
– Все буде готово до вечора, тому не переживай Насфірато, – мовила Контроль в солодкі губи Насфірато.
Мертвий глянув на ці дві "солодкі парочки", сплюнув і подумав: "Отже, що в мене є? Компанія збоченців, не активний портал і Ескалібур з Дня… єхє–хє… Я ж ним до толку і користуватись не вмію. Та ну їх, піду краще прогуляюсь за периметром, попрактикуюсь заодно." Мертвий закурив, глядячи на збоченців, вийшов з кімнати, взувся в берци, натягнув чорну футболку, шкіряну куртку і закинув на плече ВСС. В руці тримав маску. Надів спеціальну шапку, яку використовують хранителі регіону – камуфляжем пустошів. Мертвий займався контрабандою і сталкінгом – тягнув все з Світанку, Дня і Ночі в Сутінки.
  До речі, роз'яснення, що до назв: ті, хто приходять з одного світу в інший, називаються переселенцями, а ті, хто подорожують між світами так, як Мертвий, з яким ми зараз детальніше познайомимось - як було вище згадано – скитальці.
  Регіон "Холодне Серце" стояв на заправці. Робочі контролювали добуток урану з шахти, а Мертвий надягнув маску, яку дістав з Дня спеціально для прогулянок пустошами. Вона захищала від радіації і хімічних речовин легені. Взагалі для того, щоб стати хранителем регіону, досить бути не чутливим до рад. і хім. впливу (дар хранителю – ДХ). Це своєрідна форма мутації, яку Мертвий отримав, напившись крові троля – місцевого різновиду мутантів. Взагалі кров даних мутантів викликає найрізноманітніші форми мутації. От в командира Леді Тінь є крила, роги і ще й ДХ. Багато кого вона своїм виглядом лякала, але Мертвий мав неймовірну тягу до даної жінки-командира-леді. І, що не дивно, Леді Тінь теж була рада його компанії – наодинці, в спальні і голчячком.
   Так от, для чого Мертвому маска, якщо в нього є ДХ? Для того, щоб йому було чим виділитись. Крім того, маска мала чудову додаткову функцію – пси-захист, що рятував неодноразово його й інших щасливчиків, в яких даний захист є, від мутантів: маріонетщиків - також використовуються назви некромант і жнець - контролерів і ниточників.
– Мертвий! – Окликнув сталкера головний інженер Рід.
– А? – Підійшовши до інженера, він окинув поглядом шахту яку, проклав бур "Холодного Серця". – На скільки вистачить?
– Судячи з того, що його тут валом, не думаю, що дальше ніж до Києва, – мав вже Рід таку звичку: говорити в незрозумілому стилі поєднання сумних із позитивними прогнозів. – Але я чув, що за десять чи п'ятнадцять кілометрів обрив, а там Афіна нас чекає.
– Та ти побільше слухай байки Труни: вона ж така остання песиміста. Ще любить кіпіш підняти ні з чого.
– А, до речі, ти на арені виступати будеш? – Знаючи характер співрозмовника він підійшов з іншої сторони.
–Хто буде? Знову полонені? Якщо так, то я не волію знову ганятись по арені за шмаркачами, які благають їх пощадити. Чи будуть голодні ігри? – При останньому питанні очі Мертвого загорілись жагою крові і азартом.
– Троє тих, хто вижили з "Принцеси Жасмін" і шукають трьох добровольців, які хотіли б підзаробити. Сутичка три на три, але добровольців випускатимуть по одному.
– Труна здуріла? – Мертвий охринів від таких умов, однак бажання спробувати посилилось. – А винагорода? І скільки вже є?
– Добровольців? Двоє. Якісь мутанти з "низу" в люди вибитись хочуть. Хоча я сумніваюсь, що щось їм вийде, а винагорода така: АКа–200, три обойми забитих і сто кредитів.
– Хм… от замінити АКа на ніч з Труною, я б вийшов, – контрабандист облизав губи.
– Я їй передам, думаю, вона погодиться, – Мертвий широко відкрив очі. – А що, ти не бачив, як вона на тебе коситься? – Інженер оскалився і кілька разів підняв брови вверх, що було чудово видно через маску.
– Ммммм… – Мертвий зрадів, що Рід не бачить його обличчя, адже лукава посмішка, яка прикрасила його лице видала б те, що і він давно хотів переспати з Труною, та ніяк не міг до неї "підбити клинці"а, тому задовольнявся лиш рабинею і Леді Тінь, яка була категоричною в даному плані і поставила ультиматум: нікого окрім неї. Про рабиню Мертвий мовчав.
   Пройшовши близько п'яти кілометрів від регіону, він знайшов печеру і, як порядний сталкер, ввійшов в ню. Оголивши Ескалібур, взяв клинок двома руками і ввімкнув тепловізор. Широка печера давала можливість використовувати меч і не паритись, що він зачепить стелю чи стіни в разі нападу.