– Дем, ти – жлоб, – це перші слова, які він почув, піднявши трубку.
– Знаю, – відповів він без думки про заперечення.
– Дем, ти – хрін лінивий.
– Ти на парах? – Підходячи ближче до довгоочікуваної каси і поправляючи мікрохвильовку, бо вона почала потихеньку виповзати з однієї руки, запитав хлопець.
– Аґа, тут така скукатіща.
– А потім жрать немає що, бо степендії нема.
– Ти ж мене нагодуєш?
– Тань, іди на - я в черзі стою, – він поклав трубку і про себе додав. – Студенти, мать вашу.
   Телефон знову задзвонив. Дем вимкнув звук. Заповітна каса з'явився перед ним, наче оазис для загубленого в пустелі.
– Стерва, скільки ж можна дзвонити? Це вже не телефон, це – вібратор, мать її за ногу.
   Вийшовши з магазину і підійшовши до переходу, Дем глянув  на право, тоді на ліво – чисто. Телефон завібрував. Один бог і реєстр пропущених дзвінків знають, який раз. Тільки Дем дістав його і приготувався підняти трубку як полетіли – телефон і мікрохвильовка в різні сторони, а сам Дем - вперед. Хмуре небо з'явилося перед очима. Кілька разів моргнувши він допетрав, що сталось.
– Ой-вай. Ого. Мене машина збила? – В повній  прострації запитав хлопець сам себе.
– Ей, ти там цілий? – Велетень з'явився над ним і протягнув свою руку, яка зблизька ставала не гіганською, а цілком людською.
– Невпевненний. Здається, я на спині лежати ще довго не зможу.
– Давай, чувак, тримайся, - сказав водій, швидко допоміг встати потерпілому і просто змився з місця ДТП.
– Телефон? Мікрохвильовка? Ой, мама, – приречено протягнув хлопець.
  Як виявилось, мікрохвильовка була ціліша, ніж будь хто міг собі подумати. А телефон... "Ти…" – закінчивши висловлювання важким видихом, підняв трубку Дем.
– О, думав послав мене і поклав трубку, значить позбавився від мене? А дзуськи!
– Мене машина збила, – зі звичним пацифізмом відповів хлопець.
– Оу...
– Так. Тобі пощастило що ця чортова мікрохвильовка ціла. От лажа!
– Та не кричи ти в трубку.
– Я єдиний хто постраждав: ні телефон, ні мікрохвильовка навіть не поцарапалися!

– Я – той, хто береже людей від ночі і тих, хто з нею йде...
– "Гри Престолів" передивилась? – Дем перекинув олівець в праву руку і продовжив акуратно виводити символи, які хотів на нести на шпалери, що мали скоро з'явитися на стінах його кімнати. – Цю порнографію заборонити треба.
– Класний серіал! – Настя незадоволено вдарила чашкою по столі. – Невже твоє… А що ти дивишся?
Знизавши плечима, Дем спокійно сказав:
– "Том і Джеррі". Око, Грай і Тур – "Козаки". І ще "Кров".
– "Кров"? А це, що за збочення?
– Фентезі-франшиза. Доволі цікава, але трохи заплутана.
– Я про серіали говорила, – важко видихнула дівчина.
– І так піде. Каву будеш?
– Сама зроблю. Мовчи, я знаю, як ти каву робиш, тому ні. Дякую.
– Ну-ну тихіше, я просто не даю цукру і додати на свій смак нікому не забороняю. Не сварися.
– Дівчатка не сваряться, – Ніна ввійшла в кімнату.