9.
Вона була одягнута не відповідно до свого статусу – чорна мантія, капішон і чорний шарф, який закривав лице і відкривав лиш насичено сірі очі. Владичиця стояла перед входом в свою палату, що стояла вище інших – на пагорбі, навколо якого її стотисячна армія розбила табір. Сьогодні вночі всі три місяці були в повні: Енія і Ватіс освітлювали землю світло-фіолетовим промінням і додавали нічному небу особливої краси, яку вона не могла не оцінити, а Нурт був, як завжди, темною плямою ліворуч від Енії.
Воїни сиділи біля багатть, розмовляли, чистили зброю, латали чоботи чи одяг. В переносній кузні чулись удари кувалди по металу, фаражири перевіряли провіант. Алхіміки вже давно спали в своїх палатах поруч. Маги і чаклуни сиділи над книгами біля вогнищ, розписували сувої і закріплювали заклятя до дрібних "артефактів". Неочікуваний спокій нахлинув тишиною на армію, вмить все замовкло і завмерло: всі погляди були підведені в нічне небо, на якому розцвітали, як фенікс з попелу два древніх сузір'я, що згасли перед епохою "Катаклізму". Першою почала розцвітали Орхідея Хранителя Імперії, і це викликало не аби-яку радість у Владичиці, адже це знак, що вона на правильному шляху, та друге її змусило затремтіти від радості. Сузір'я носило назву "Дев'ять сестер".
– Прекрасно, ваша світлосте! – Оголяючи ікла, мовила жриця.
– Саме так, – її усмішка була широкою і радісною.
– Та як ми знайдемо Хранителя і Сестер?
– Я здогадуюсь, на чиї плечі впав обов'язок Хранителя, а Сестер сенсу немає шукати.
– І хто ж це може бути ваша світлосте?
– Хто? – Дзвіночок-сміх розлився слідом за нею, входячою в палату.и– Я не знаю його імені, роду, як і те, звідки він. Але знаю, що цієї миті він народився.
– Вибачте мене за наглість… – Знімаюча шарф з чорного шовку обернулася до нічної ельфійки і кивнула. – То хто він? Як ми його знайдемо?
– Хранитель… Він… Він нас чекає за Кривавим морем, на півдні. Я знаю, що він стоїть під Дорожнім хрестом, а під ним гордий чорний дракон. Так мені приснилось.
Воїни сиділи біля багатть, розмовляли, чистили зброю, латали чоботи чи одяг. В переносній кузні чулись удари кувалди по металу, фаражири перевіряли провіант. Алхіміки вже давно спали в своїх палатах поруч. Маги і чаклуни сиділи над книгами біля вогнищ, розписували сувої і закріплювали заклятя до дрібних "артефактів". Неочікуваний спокій нахлинув тишиною на армію, вмить все замовкло і завмерло: всі погляди були підведені в нічне небо, на якому розцвітали, як фенікс з попелу два древніх сузір'я, що згасли перед епохою "Катаклізму". Першою почала розцвітали Орхідея Хранителя Імперії, і це викликало не аби-яку радість у Владичиці, адже це знак, що вона на правильному шляху, та друге її змусило затремтіти від радості. Сузір'я носило назву "Дев'ять сестер".
– Прекрасно, ваша світлосте! – Оголяючи ікла, мовила жриця.
– Саме так, – її усмішка була широкою і радісною.
– Та як ми знайдемо Хранителя і Сестер?
– Я здогадуюсь, на чиї плечі впав обов'язок Хранителя, а Сестер сенсу немає шукати.
– І хто ж це може бути ваша світлосте?
– Хто? – Дзвіночок-сміх розлився слідом за нею, входячою в палату.и– Я не знаю його імені, роду, як і те, звідки він. Але знаю, що цієї миті він народився.
– Вибачте мене за наглість… – Знімаюча шарф з чорного шовку обернулася до нічної ельфійки і кивнула. – То хто він? Як ми його знайдемо?
– Хранитель… Він… Він нас чекає за Кривавим морем, на півдні. Я знаю, що він стоїть під Дорожнім хрестом, а під ним гордий чорний дракон. Так мені приснилось.
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)