Журавка

Світлана Мелашич

молилися зорі, молилися палко. летіла, летіла, за обрій журавка. вона там шукала нерідну країну, вона там стрічала палючу чужину. і палко їй падали сльози на груди, вернуся я скоро, вернусь із туги, я стану на землю, схилюся чолом закрию в гніздечу діток я крилом. кохай же мій милий, кохай до знетями, ми будем щасливі отими веснами. ми будем в коханні як зоряні птахи, не бути нам плахи у рідної хати. молися зорі, молилися палко. летіла додому кохана журавка!

2021-01-24 18:35:15

Інші вірші поета

Мене згвадтовано під древом Реквієм Неопалима Купина Жива душа

Інші поети

GannMorgana

@GannMorgana

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

ЕЛЕНА

@Elastar

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11497

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1458