Журавка

Світлана Мелашич

молилися зорі, молилися палко. летіла, летіла, за обрій журавка. вона там шукала нерідну країну, вона там стрічала палючу чужину. і палко їй падали сльози на груди, вернуся я скоро, вернусь із туги, я стану на землю, схилюся чолом закрию в гніздечу діток я крилом. кохай же мій милий, кохай до знетями, ми будем щасливі отими веснами. ми будем в коханні як зоряні птахи, не бути нам плахи у рідної хати. молися зорі, молилися палко. летіла додому кохана журавка!

2021-01-24 18:35:15

Інші вірші поета

Горобина Цитата Генію Неопалима Купина

Інші поети

Влад Кирик

@kirik_vlad_maths

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Полина

@polinassa

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

3863

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3627