Квіти у моїм саду
Тетяна
Посіяла у своїм саду Я, багато квітів! Будуть радо милувати, Вони, своїм цвітом. Ой, милуйте квіточки, Ви не тільки мене. Порадуйте і чужих людей, Первоцвітом й медоцвітом – раннім. Ой, милуйтесь пташечки, бджілки і комашки. Бо у мене квіточки Для здоров’я і краси. Для бажання і любові, Жовті, білі і червоні, Навіть різні – кольорові. Милі, квітоньки мої, Ви такі – чудові!
2021-07-25 14:13:02
20
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Oleg Kotenko
Атмосферний вірш! Надає наснаги! ЗЬІ (особисте) О! У пані спитаю поради, коли щось фолькове української тематики спитають ...а то мені ірландської чи балканської краще вдавалось!
Відповісти
2021-08-03 13:10:58
Подобається
Тетяна
Дякую! Мої вірші, такі ж як я, бо пишуться від щирого серця і добротою в душі!
Відповісти
2021-08-03 15:34:34
1
Інші вірші поета
Журба Сніжні зими Білка біля мого дому Чорнобривці
Інші поети
Fatima Mohammed
@fatimaalshaikh
sunrise
@sunris
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1675
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1534