Важке сучасне життя
Чому в сучасному житті, Так мало – доброти? І важко, так стає – в душі, Чому немає – теплоти? Навколо люди, більш сумні, Чому? Запитуєте Ви? Бо вже, невпевнені – Вони, В своєму – майбутті! Чому, так сталося в житті? Нехай нам, скажуть ті! Кому байдужі – Ми! Трудяги нашої (рідної) землі! Щоб жити й виживати, Потрібно добре, працювати! Таким, простим, як – Ми! Але не їм, – "володарям отим"! Панами називають, всіх нас, Але ж, пани – не Ми! Ми в тих "володарів" – Раби! Тільки не знаєм, До коли? (До якого часу).
2021-07-06 11:24:24
19
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Тетяна
Дякую.
Відповісти
2021-07-25 18:54:20
Подобається
Анна Чорна
Сумно 😭
Відповісти
2021-08-12 09:22:56
Подобається
Тетяна
Ну що ж, така правда життя. Я,Вам, дуже вдячна за коментар і за Ваші прекрасні лайки.
Відповісти
2021-08-12 10:36:42
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3840
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3725