З неба
А за вікном все падає жовтаве листя. А на душі так сумно за всі ті місяці. Колись чекали осені, замість літа-лиса, Тепер чекають всі холодної білявої зими. А на душі так сумно, все хочеш повернути час, Щоб щось змінити, краще щоб пройшла ця осінь. А час - розбійник не верта назад, Сміється з тебе. Дощ усе моросить... А на душі так сумно, за вікном той листопад. Все хочеш краще ти прожить минулий жовтень. Ще пара днів, а там і снігопад, А жити будеш днів багато сотень. Багато зим ше буде у житті, Багато літ пройде не так як треба. І осінь знов усміхнеться тобі, А ти все падаєш, як парасолька з неба. Все листя огортатиме з усіх сторін, Все сумно буде на душі у тебе, А там весна, розтане білий сніг, І стане весело, життя піде як треба. Ти усміхнись, поглянь в вікно у себе, Там листопад, там все, що тобі треба. Запам'ятай, що головне в житті, Не падати, як парасолька з неба.
2020-11-17 19:15:32
8
0
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
48
11
1408
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1673