Пейзаж
Я образи малюю на вікні, Обличчя, очі, усмішку сумну. Шукаю чогось зимнього в вісні, І часом навіть скаржуся вікну. Щоб сльози мої стримати в очах, Тугу по тому, чого вже нестало, Воно шукає спалахи в свічах, Колядки, щось, що б серце врятувало. Воно як телевізор. Силуети Спішать кудись. Хотіла б я до них. Вікно відкрито. Стрибнути? Щоб вмерти? Закрилось. Що ж. Вікно мій рятівник
2022-12-01 15:43:51
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Тигриця
Вау! Гарний віршик. Якось зразу припав мені до душі.
Відповісти
2022-12-19 13:59:58
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2375
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2781