Свічки
Domina Mortem
Виріжте мені уламком скла, Очі, щоб не бачив цю жорстокість, Хтось щоб не помітив серед зла, Всю мою образу та самотність. Виріжте мені шматок душі, Я його віддам до фонду бідним, І спаліть усі мої вірші, Хай вони згорять вогнем тендітним. Хай палають мов би цигарки, Як свічки тремтять посеред ночі. Їм я присвячу свої рядки, Котрих не побачать мої очі.
2022-10-12 17:08:16
6
0
Інші вірші поета
Пташеня Город Солдат Хіос
Інші поети
Інга
@troubled_soul
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8676
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11169