Ти пішов (Яну) 2

Серафім

Ти пішов подалі ніж в нікуди Твій розсіявся туманний силует На своїх плечах ти виніс груди По землі розсипаних касет Я сміявся в слід тобі несміло Не очікував на швидкий твій прийом Вже не так мені боліло тіло Вже не так, але стоїть ребром Те питання душить мої зв'язки Як мені без тебе не тужить? Як мені чекати в житті казки Коли я не вмію зовсім жить... Лиш існую, Яне, я існую Але сенсу в цьому геть нема Плачу знову гіркими, сумую Мрію доторкнутись до чола Ти ж мене так не навчив у шахи А я так хотів і досі хочу Прошу, милий, забери ці шафи Всі про тебе спогади я множу За тобою сльози проливаю Шостий рік іде, а я в воді Як мені тебе пустить - не знаю Як, коли все стогне по тобі?

2024-09-22 19:20:20

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

R E

🤗

Відповісти

2024-09-22 20:12:25

Інші вірші поета

Раз в ніколи 25 кадр Ти пішов (Яну) 1 Теорія про справжнє життя

Інші поети

Квіла Безодня

@bezodnya

Юрий Тим

@currentlib

Shanice Mitchell

@SHANICE_mitchell

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

2556

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4950