Ти пішов (Яну) 2

Серафім

Ти пішов подалі ніж в нікуди Твій розсіявся туманний силует На своїх плечах ти виніс груди По землі розсипаних касет Я сміявся в слід тобі несміло Не очікував на швидкий твій прийом Вже не так мені боліло тіло Вже не так, але стоїть ребром Те питання душить мої зв'язки Як мені без тебе не тужить? Як мені чекати в житті казки Коли я не вмію зовсім жить... Лиш існую, Яне, я існую Але сенсу в цьому геть нема Плачу знову гіркими, сумую Мрію доторкнутись до чола Ти ж мене так не навчив у шахи А я так хотів і досі хочу Прошу, милий, забери ці шафи Всі про тебе спогади я множу За тобою сльози проливаю Шостий рік іде, а я в воді Як мені тебе пустить - не знаю Як, коли все стогне по тобі?

2024-09-22 19:20:20

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

R E

🤗

Відповісти

2024-09-22 20:12:25

1

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2408

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11499