Ти пішов (Яну) 2
Серафім
Ти пішов подалі ніж в нікуди Твій розсіявся туманний силует На своїх плечах ти виніс груди По землі розсипаних касет Я сміявся в слід тобі несміло Не очікував на швидкий твій прийом Вже не так мені боліло тіло Вже не так, але стоїть ребром Те питання душить мої зв'язки Як мені без тебе не тужить? Як мені чекати в житті казки Коли я не вмію зовсім жить... Лиш існую, Яне, я існую Але сенсу в цьому геть нема Плачу знову гіркими, сумую Мрію доторкнутись до чола Ти ж мене так не навчив у шахи А я так хотів і досі хочу Прошу, милий, забери ці шафи Всі про тебе спогади я множу За тобою сльози проливаю Шостий рік іде, а я в воді Як мені тебе пустить - не знаю Як, коли все стогне по тобі?
2024-09-22 19:20:20
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
R E
🤗
Відповісти
2024-09-22 20:12:25
1
Інші вірші поета
Стіни німі Зі мною все добре (Чесно) Агонія Три зозулі з поклоном
Інші поети
Olena Кim
@kime_len
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1453
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3053