Неділя пройшла для мене зовсім непомітно. Вікі зібрала речі і поїхала на три дні з новим кавалером до моря. Все відбулося так спонтанно, що я навіть не запам'ятала ім'я цього щасливчика. А раптом він її не відпочивати повіз, а в рабство продавати!? Я взяла з подруги обіцянку скидати мені щогодини геолокацію, щоб я не хвилювалась, а в разі чого мала хоч якісь докази. Далі я працювала над рефератом, і накінець вийшла увечері в супермаркет, щоб купити продуктів на тиждень. 

Останнім часом мій раціон складався із швидких перекусив, тому першим ділом я направилась у відділи зі снеками та їжею швидкого приготування. Потім, все-таки, враховуючи страх отримати гастрит, пішла купувати фрукти, овочі та м'ясо. І ось, врешті-решт, з повними пакетами їжі, я ледве плетусь додому. Спина скрегоче, як ті старі двері, а руки надриваються. І ДЛЯ ЧОГО Я СТІЛЬКИ ВСЬОГО КУПИЛА!? На вулиці було вже зовсім мало людей, сонце давно скотилось за горизонт, тому я спокійно могла робити паузи між заходами, і нести свій тягар, нікому не заважаючи. 

Проходячи повз гучну компанію хлопців, один з них неочікувано підскочив до мене та запропонував допомогти, однак я відмовилась, спираючись на те, що живу у цьому ж кварталі, та й додому мені ще пара хвилин. Хлопець, який представився Славою, настоював, проте я все ж змогла від нього спекатись, хоча водночас й було приємно розуміти, що є ще у цьому світі джентельмени. Юнак був досить симпатичним, мені навіть здалось, що ми одного віку, хоча, ймовірно, він міг бути й меньшии. Я швидко забула за цю ситуацію і попрямувала далі.

Прийшовши нарешті додому, я відправилась на кухню готувати вечерю. Там якраз нікого не було, окрім Ангеліни, нашої з Вікі сусідки навпроти. Дівчина готувала звичайні макарони з куркою, але аромат від них стояв такий, що мою слину з підлоги можна було збирати. Вона привіталась, ми перекинулись парою фраз і дівчина видалилась з приміщення. Я почала варити овочевий суп, бо так заповідала моя мама, а паралельно писати Вікі, бо дівчина як завжди не стримала слова.

Наївно було мріяти перед сном, що наступний день пройде чудово. В думках я завжди поверталась до позавчорашніх спогадів, уявляла, як ми з Тімом з'явимось разом в універі, будемо ходити за ручку і цілуватись в бібліотеці, поруч з відділом наукової літератури. Але Тім сьогодні не прийшов на спільну лекцію. Я намагалася йому додзвонитися, проте трубки хлопець також не підіймав. Спочатку я боролася з відчуттям ринутись до нього додому, але якщо раптом він десь незаплановано поїхав, або щось сталось на дачі з мамою... Тому я впоралася зі своїми емоціями і провела цей день в самотності. Мої друзі також були сьогодні майже всі відсутні, лише Марта відповідально відвідувала заняття. Цікаво, як там справи у Віктора з Сонею? І де Алекс?

Я написала у спільний чат, одначе отримала лише фото-звіт від Вікі, де вона вже ніжилась на гарячому піску у відвертому купальнику. Марта у відповідь похитала головою, а я навіть пораділа за подругу. Не кожного дня ж тебе возять на море...

Пари завершились, робити було нічого, адже завтра у нас планувались знову лекції, тому я запросила Марту сходити разом на каву. Дівчина погодилась, але попередила, що їй потрібно буде через годину бігти по справах. Марта у нас займається активною студентською діяльністю в університеті, тому завжди має  величезний список справ на день. Я була не проти навіть таких умов, адже мені спокою не давала думка про те, що Тім так відверто мене ігнорує. 

- І як у вас з Алексом будуються відносини? Ти не плануєш йому зізнатись нарешті? - хитрим поглядом зиркнула я на подругу. 

- Та ти що, Ліна! Я соромлюсь навіть у його сторону дивитись, а ти пропонуєш на пряму сказати. Та й я і так знаю, що він сохне за Вікою... - прозвучав засмучено її голос. 

- Ти головне при ній не називай її Вікою, тому що вона тобі за це пальці на руках відгризе. - засміялась я. 

Це насправді не мої погрози, оскільки подруга дійсно ненавидить, коли її називають справжнім іменем. Так її зве лише бабуся, а всі інші звикли до Вікі. Вона перейменувала сама себе ще у підлітковому віці, і з того часу готова була вбити кожного, хто намагався звернутись до неї по-іншому. 

- Так, точно. Ну а в тебе як там на особистому фронті? Я чула ти на побачення з Марком ходила? - неочікувано запитала вона. Цікаво, звідки ж вона це чула...

- Та не те, щоб ходила. Скоріше він мене змусив прийти, одначе все пройшло мега провально, і з того часу я з ним навіть не розмовляла нормально. Взагалі, вся ця ситуація - це повний абсурд. Він весь час з'являється так невчасно, тому я думаю, що це просто черговий жарт долі. - відверто зізналась я. 

- Звучить, як якась банальна драматична історія з підліткового фільму. - замріяно промовила вона.

- Ага, тільки от ми не у фільмі, а я не голівудська актриса, тому вважаю, що на цьому мої пригоди з цим самовпевненим півнем закінчились. Я взагалі чоловікам не довіряю, для мене кращим виходом буде взагалі не заводити стосунків. Звучить, як тост! - підняла я чашку ароматного капучино до верху. Марта підхопила мою ідею, тому повторила цей рух синхронно.

- Ти ж не серйозно? У тебе справді ще не було хлопця? - знову продовжила вона мій допит.

- Та якось не доводилось. - знизала я плечами. Звичайно ж не було, після того, що зробив з моїми почуттями той, якого я щиро покохала. Вони всі однакові, і Тім напевно такий же, якщо після того, як я проявила симпатію, одразу пішов у підпілля. Невже важко було мене попередити? Це діло хвилини...

- У мене був колись хлопець до Алекса. Я зустрічалась з ним декілька років, ми навіть хотіли одружитись, однак він поїхав у іншу країну, тому ми просто залишились друзями. Я сумую за нашими відносинами, але на відстані це було неможливо, а він хотів рухатись далі. Я вирішила йому не заважати, адже він для себе в той час вже все вирішив. Ми розійшлись доволі мирно. 

Марта вперше розповідала мені щось настільки особисте. Зазвичай в нашій компанії ми не ділимось такими речами. Було дуже приємно, що дівчина мені так довіряє. 

- Ти хотіла б все повернути, якби був шанс? - запитала я. 

- Напевно більше ні, а ніж так, тому що вже не уявляю іншого майбутнього для нас. А ще у мене тепер є Алекс, який рано чи пізно зрозуміє, шо я класна, і закохається по вуха. - засміялась вона. 

У мене раптом зародилась ідея, як підштовхнути хлопця до цього, тільки потрібно було робити все тихо, щоб друзі не здогадались, що у них віднині з'явився купідон. Сподіваюсь, що все пройде успішно, а не так, як у Віктора з Сонею. Залишається лише організувати їм побачення.

- А давай завтра сходимо в кіно всі разом, там нещодавно крутий фільм вийшов, було б добре і Соньку витягнути з дипресії, а то навіть на пари вже не ходить. Якщо що, я замовляю квитки, а ви потім на карту мені скинете. - запропонувала я. Марта із задоволеним виглядом погодилась. Я чудово усвідомлена, що вона обожнює ходити на сеанси і не мала жодних сумнівів, що вона погодиться. Далі діло за найголовнішим - затягнути Алекса у кіно. 

Ми просиділи так ще близько половини години, і разом вийшли з кав'ярні, обмінюючись обіймами на прощання. Я знову попередила, що напишу про сеанс увечері, а вона в свою чергу обіцяла, що знайде вільний час у своєму графіку. 

До гуртожитку повертатись зовсім не хотілось, через це я вирішила прогулятись містом. Хоча я і живу тут вже три роки, проте не так часто обходила його. Знаю зовсім не багато місць, одне з яких був саме районом Тіма. До нього було не так далеко йти, та й минулий раз я помітила там гойдалки в одному з дворів, тому попрямувала саме туди. 

Нагойдавшись вдосталь, а паралельно слухаючи улюблені треки в навушниках, я зібралась вже повертатись, як здалеку помітила миловидну пару. Одначе коли я придивилась до хлопця, то зрозуміла, що це мій Тім власною персоною. Він йшов під руку з якоюсь чарівною довгоногою дівчиною, з темним хвилястим волоссям, одягнену в сукню-футляр з квітковим принтом.. Вони зупинились біля одного з під'їздів, обійнялись, і ПОЦІЛУВАЛИСЬ. Я була впевнена на сто відсотків, що це був саме поцілунок, а не цнотливий чмок у щічку, як зробила я минулого разу. 

Всередині піднявся шквал емоцій, котрий хвилями піднімався до верху, змушуючи мене встати з гойдалки та втекти звідси подалі. Пара не помічала мене, оскільки я була надійно схована в тіні дерев, а я в свою чергу бачила все до дрібних деталей. Стрималась лише через те, що не хотіла бути впійманою на переслідуванні хлопця.

Я відчула чергове розчарування у чоловічій статі, навіть не стала продовжувати спостерігати за їх діями, вважаючи цей процес надто приватним та інтимним. Я втупила свій погляд в екран телефону, листаючи відео в мережі. Як наївно було будувати якісь надії на рахунок друга, адже я сама пропонувала йому знайти дівчину, тому не варто впадати у дипресію через те, що на її місці не я. Він стане чудовою половинкою для цієї красуні, адже збоку вони виглядають  досить гармонічно. 

Коли пара розійшлась, я й не помітила, тому що втратила до них інтерес, як і до Тіма в цілому. Ми залишимось друзями й будемо продовжувати наші бесіди про книги на перерві між парами за чашечкою улюбленої кави. Все буде, як раніше. 

Яким чином я потрапила у гортожиток, я й не пам'ятала. Просто зарилась одразу в ковдру та продовжила читати "Мара і Морок", що захоплювала мене набагато більше, а ніж неспокійне серце, що так і норовилось розірватись на частинки від несправедливості цього світу. Перед сном я купила квитки на сеанс для трьох персон. Написала Марті та Алексу, що запрошую всіх наших завтра глянути фільм після пар. Відповідь прийшла водночас від обох. Соня ігнорувала мене, а Віктору після його грубості я й не планувала щось казати. Ну а Вікі повернеться лише після завтра, тому вона автоматично не зможе прийти. Завтрашній день обіцяв бути цікавим.