- Тобі каву, чи чай? А може чого міцнішого? - хитрим голоском запитав з-під столу Тім.
Я лише сором‘язливо прикрила очі, намагаючись не показувати свої емоції. Вигляд його напівголого тіла неаби як мене тривожив.
- Чай. Зелений. - якомога спокійніше відповіла я.
- Буде зроблено, моя пані!- вальяжно вклонився друг.
Поки Тім возився з нашим сніданком, я встигла оглянути всю кухню. Кімната досить простора, у світлих відтінках фіолетового. На стінах висять фотографії з подорожей, статуетки на поличках, а в самісінькому центрі - зона їдальні з вінтажним столиком наче з тих фільмів про вісімдесяті. Сама квартира належить мамі хлопця, котра по його словах на дачі займається садом, тому ми спокійнісінько змогли прийняти душ (окремо звичайно, а не те, що ви могли подумати), приготувати сніданок та провести час разом. Тут все оповите затишком і спокоєм, мама Тіма - справжня господиня, тому я впевнена, що в звичайні дні тут пахне свіжими ароматними булочками.
Прийшовши в себе після ночі на вологому піску, я привела в порядок розтріпане волосся, витерла обсипану туш і здається стала виглядати, як людина. Прямо з дзеркала на мене дивилась все та ж Тім же продовжував дражнити мене, не одягаючи футболку. Наміри хлопця були зрозумілими, проте він не на ту напав.
- У мене до тебе питання...-неочікувано перервав мої роздуми друг. - Що тобі сьогодні снилось? Ти говорила увісні, і мені здалось, що сон був не з приємних. - поглянув він наче в саму душу. Не люблю такі погляди, вони змушують проти волі покритись сиротами.
- О ні! - раптом підскочила я.- З цими пригодами я зовсім забула за пігулки. Спочатку Віктор і Соня, потім Вікі і Андрій, потім цей дурень... Мені тебе сам Бог послав! - по театральному схватилась за голову я.
Тім знав про моє минуле саму дрібницю, він лише міг здогадуватися, що воно було не найкращим, адже я раніше постійно пила антидепресанти в його присутності, доки, звичайно, не закинула цю справу. Я знала, що йому цікаво, але він боявся зачепити мене лишніми питаннями. Одразу після того як я зробила останній ковток води, запиваючи гіркіту в роті, неспокій відпустив мене. «Далі все буде добре.» - прозвучав в голові голос мами.
- Не хочеш розповісти мені, що там тобі такого Морфей послав?- обережно підкрадався Тім.
Я боялась зіпсувати наші відносини своїми драмами, тому змогла видати лише часткову інформацію, яка пройшла крізь сотню фільтрів в той момент.
- Та не те, щоб я не хотіла, просто... Скажем так, в школі зі мною трапилась одна історія, яка залишила слід на моїй психіці, і як би я не хотіла від тих кошмарів позбутись, допомагають лише заспокійливі. Іноді мені здається, що я пережила вже, пройшла, відпустила, але… Моя наївність зіграла зі мною злий жарт і все.
Тім уважно слухав мої переживання, я бачила співчуття в його очах, хоч він нічого й не сказав потому, але найбільше я боялась, що мене пожаліють.
Минуле повинно залишатись за спиною. Я змінилась, я - інша, я - сильна, незалежна і мені абсолютно всеодно на думку інших, окрім звичайно моїх близьких.
- Давай вже їсти, вмираю з голоду. До речі, твої батьки раптово не повернуться з дачі? - перевела я тему. Мовчання повисло в повітрі і мені здалось, що його можна взяти в руки.
- Та ні, ти що, через декілька тижнів вони привезуть сюди цілісінький ринок «Світанок».- усміхнувся хлопець.
Ми прийнялись за поїдання неймовірно «оригінальної» страви, яка однозначно заслуговує зірку Мішлен - яєшні з сосисками. Кулінарним талантам Тіма можна лише позаздрити… Судячи з його розповідей, раціон хлопця складається з макарон, вівсянки і яєць. Іноді він виходить на новий рівень і смажить картоплю, однак лише у святкові дні, бо йому страшенно лінь її чистити.
Після сніданку ми впали на диван дивитись фільм жахів. Сюжет виявився настільки передбачуваним, що під кінець ми вже кидались в екран попкорном. Далі почався бій подушками, Тім зробив випад і потрапив мені в голову. Від ударної хвилі я полетіла назад і ледь не впала на кавовий столик. Перед очима пролетіло все життя… Хлопець за секунду підбіг і підхватив мене на руки, що при струсі мозку могло зробити лише гірше. Напевно краще було б перед цим провести йому урок правил безпеки. Все здавалось надто комічним, я не стрималась і почала голосно сміятись. Мені однозначно потрібно було сфотографувати його вираз обличчя в той момент. А далі ми нестримно реготіли вже разом. В той момент я зловила себе на думці, що з ним так спокійно і комфортно, ніби ми знаємо один одного вічність. Я зрозуміла, що ніколи не дивилась на нього під таким кутом, він завжди був моїм Тімом з універу, просто Тімом.
  Коли наш день підходив до кінця, Тім вирішив провести мене до гуртожитку, а вранці ми домовились зустрітись і піти на навчання разом. На прощання я поцілувала його в щоку і поки він не побачив мого багряного обличчя, сором'язливо сховалась за двері.
Я вже було надіялась одразу впасти в ліжко і забутись солодким сном, як наштовхнулась на розлючене обличчя Вікі прямо у дверях спільної кімнати. Справа в тому, що наші вікна виходять саме у двір, де було неозброєним оком видно, як я поверталась за руку з Тімом, а потім ще й той невинний поцілунок, який подруга однозначно сприйняла як знак «Фас». Мені на секунду навіть стало моторошно…
- Давай почнемо спочатку… Якого хріна ти поїхала з Тімом з вечірки, про що я, до речі, дізналась лише після жахливого похмілля і отрезвіння. Я всю територію обшукала, видумала самі жахливі сценарії, що могли з тобою статись, адже ти не спромоглась елементарно увімкнути телефон! Тепер ти повертаєшся додому вся така щаслива за ручку зі своїм, якщо я не помиляюсь другом по «клубу прогульщиків пар»? А ще ти з ним поцілувалась прямо у дворі! - нарешті видихнула подруга.
Довелось їй все розповісти, адже знаючи її характер, мене б так просто не відпустили. Реакція була досить очікуваною, тому що Тім від слова зовсім не імпонував їй як мій потенційний чоловік. Я намагалася запевнила подругу, що хлопець мені справді подобається і я би ніколи не влазила в якусь підозрілу інтрижку. Але на мої висказуваня Вікі лише похитала головою. Я страшенно хотіла спати, отже лише відмахнулась від її наставлянь і направилась в своє м‘якеньке ліжечко.
- Ти як взагалі після вчорашнього? - запитала я.
- Та нормально... Алекс, як завжди, не давав проходу, тому довелось його черговий раз послати. Напевно, щоб мені помститись, він наглядно весь вечір до якоїсь першокурсниці лип, вони здається разом і зникли з мого поля зору. А щоб ти розуміла весь фарс, мене взагалі Віктор привіз додому, бо Соня і Андрій, як ти встигла помітити, займались непристойними речами. Звичайно йому ця картина не сподобалась, тому очевидно, що в результаті він був не на жарт розлючений. Я вже вимушена була йому на хвіст впасти, бо більше нікому було допомогти беззахисній дівчині у нетверезому стані.
- А як же Сем і Марк, заради яких ти туди і їхала? - не втрималась від підколів я.
- Ха! Вони там таке влаштували, ти багато чого проґавила, подруго. Їм, очевидно, було не до мене в той момент. - інтригуюче повела вона брівками.
А далі слідувала неймовірно «цікава» розповідь про те, як Принц і його вірний друг вляпались в чергову бійку через те, що Сему нагрубив якийсь качок, бо той до його дівчини загравав. Марк, звичайно ж, вирішив протягнути руку допомоги, тому все закінчилось тим, що приїхали другани того стероїдного і влаштували розгром в домі Принца. Я не те, щоб сильно здивована була вище сказаним, адже так закінчувались більшість вечірок, на яких були ці двоє, проте Вікі неабияк хвилював той факт, що головним гостям вечірки дісталось від любителів штанги. Вікі продовжувала жаліти наших «святих», але я вже не могла більше сконцентруватись на її розповіді, втома виявилась сильнішою. Я благополучно провалилась в сон.