...
просто веселка
Такі неспокійні зоряні ночі, Десь шумно падає звичний град... Та заспокоюють нескорені очі, Спрямовані в бік ворожих гармат! Так лячно буває на сірій душі, Коли не в космос летять ракети... Та зачиняю в клітці страхи свої, "Пишайтесь, Бандера й Шухевич!" Так страшно чути всюди тривогу, Койотами виють міські сирени... А я безстрашно вернуся додому, Бо там моє рідне, не мирне небо... Так тривожно в моєму серці, Десь там летить швидко літак! Воїни дивляться в очі смерті, А я в сльозах пишу цього вірша... . . . . . . . . . Знову перед сном читала новини...
2023-01-06 22:45:37
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
просто веселка
@Честер Фінч спасибі за коментар, та постараюсь не читати новини перед сном, зрозуміла, що це краще робити вранці, або в обід...
Відповісти
2023-01-06 22:49:05
1
Честер Фінч
@просто веселка Нехай вам завжди світить сонце🌅
Відповісти
2023-01-06 22:49:59
1
просто веселка
@Честер Фінч спасибі, а вам нехай завжди освітлюють шлях зорі ✨💫
Відповісти
2023-01-06 22:51:27
1
Інші вірші поета
Прибийте мене за цей вірш... День правосудия. Цифрова епоха. За мистецтво - пролита не одна крапля крові.
Інші поети
Stoosje
@Stoosje
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2320
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12627