Світ

Вікторія Тодавчич

Вона була не схожою на інших, Ні, зовнішність красива як у всіх. Та поринала знов у свої вірші, Й жила в них, наче це єдиний світ. Кохала в них, кохання відчувала, Всю радість, сум, всі почуття – живі. Бо час свій та, поезії віддала Це був її притулок, її дім. Вона сама створила своє щастя, Пером життя обрала те своє. Поезія – що може бути краще? Там кожен своє серце віднайде.

2022-11-11 07:40:22

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Вікторія Тодавчич

@Лео Лея я рада, що вам сподобалось ❤❤❤

Відповісти

2022-11-11 09:28:40

Микола Мотрюк

Файно!)

Відповісти

2022-11-13 16:44:44

Подобається

Вікторія Тодавчич

@Микола Мотрюк щиро дякую 🌻

Відповісти

2022-11-13 16:57:37

Інші вірші поета

Я напишу Не знаю Тримай Моє кохання

Інші поети

Fantasy Queen

@clear_argent

Margarita20

@Margarita20

Merlin911

@garovan321

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

2380

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6308