До Свята Благовіщення Пресвятої Богородиці
До юної Діви прийшов раптом Янгол Це було дві тисячі років тому. Подія для нас ця не просто є Святом, Господня й людська – дві природи в одну. Заручена була за Йосифа Діва, Щоб старець її чистоту зберігав. " Ти є Благодатна! І радуйся! Вічно З тобою Господь! Що тебе і обрав". Марія в цю мить про це думати стала, Що це привітання для неї несе. "Не бійся Маріє! Це все означає, Що ласку від Бога ти маєш, й тепер Зачнеш в лоні Сина, й назвеш Іісусом ", Розказував Янгол тій Діві тоді. "Він Сином Всевишнього Господа буде, Й престол від Давида отримає Він". "Над Якова домом Царем він навіки, І царству його ж бо не буде кінця". Прослухавши все запитала Марія: " Як буде все це, бо без мужа є я". І Янгол Славетний тоді відповів їй, Що Дух, що від Бога її осінить. Смиренно погодилась юна та Діва, І цим врятувала весь світ у цю мить. Цей день ми радіймо! Прийшло бо Спасіння, І збувся закладений Богом Завіт – Від Діви, невинної, лона насіння – Родився Ісус, що все зло переміг.
2024-04-06 17:00:07
9
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11169
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1825