Інколи хочеться
Вікторія Тодавчич
Так інколи хочеться серцем відчути Не тільки весну, а й чарівну любов. В людині одній віднайти свою сутність, І те, що схвилює всю душу, всю кров. Так хочеться вірші писати і щиро Прожити усе, що вмістилось в слова. Рядки щоб мої як уста говорили, Щоб мова моя була вічно жива. Чекаю, чекаю! Страшенно чекаю, Ту мить коли міцно його обійму. Тоді розкажу я йому, що кохаю, І знов як від сну я навік оживу.
2023-04-21 16:45:13
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вікторія Тодавчич
@Тигриця дякую💫
Відповісти
2023-04-22 09:50:02
1
Микола Мотрюк
Дуже гарно... Щемливо...
Відповісти
2023-04-22 13:19:29
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Микола Мотрюк щиро дякую ❤
Відповісти
2023-04-22 13:53:03
1
Інші вірші поета
Смак життя Я говорю... Цей світ Завтра...?
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
Трояндочка
@Rose_Senorita
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12029
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2249