Інколи хочеться
Вікторія Тодавчич
Так інколи хочеться серцем відчути Не тільки весну, а й чарівну любов. В людині одній віднайти свою сутність, І те, що схвилює всю душу, всю кров. Так хочеться вірші писати і щиро Прожити усе, що вмістилось в слова. Рядки щоб мої як уста говорили, Щоб мова моя була вічно жива. Чекаю, чекаю! Страшенно чекаю, Ту мить коли міцно його обійму. Тоді розкажу я йому, що кохаю, І знов як від сну я навік оживу.
2023-04-21 16:45:13
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вікторія Тодавчич
@Тигриця дякую💫
Відповісти
2023-04-22 09:50:02
1
Микола Мотрюк
Дуже гарно... Щемливо...
Відповісти
2023-04-22 13:19:29
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Микола Мотрюк щиро дякую ❤
Відповісти
2023-04-22 13:53:03
1
Інші вірші поета
Подяка Пройде кохання... В країну далеку... Травневий дощ
Інші поети
arion _4
@hranutel
Де Лайт
@fosfadok
Corbie
@ezzylryb
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9286
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3054