Подарунок
Вікторія Тодавчич
Я цього року в подарунок У Миколая попрошу, Ні, не цукерочок пакунки, А того, серцем, що люблю. Якщо в зимову ніч холодну, Зненацька прийде він у дім, Це я в листах своїх до нього, Тебе просила, річ у тім. Ось так здійсниться моя мрія, Святкові дні, а поруч ти. Нас не торкнуться жодні війни, Людські ніякі вороги. Тепер іду листа писати, Хоч так я зроблю перший крок. Тебе в дарунок я чекаю, Будь ласка, помістись в мішок.
2022-12-08 16:25:43
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Вікторія Тодавчич
дякую💕
Відповісти
2022-12-08 16:30:46
Подобається
Н Ф
Оригінальне зізнання в коханні)
Відповісти
2022-12-08 20:03:26
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Н Ф Дякую ❤
Відповісти
2022-12-10 05:24:28
1
Інші вірші поета
Травневий дощ Моє кохання Присягаюсь. Покарання
Інші поети
Elae Marks
@Elae_Marks
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1809
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4740