Лист до матері...
Пишу до тебе мамо, і сумую, Не можу обійняти я тебе. Коронавірус навкруги лютує. Прошу, ти рідна, бережи себе. Кордони всі закриті, що між нами, А я — "заробітчанка" , кажуть в нас. Як я люблю — не описать словами, Пробач, що ти одна в важкий цей час. Поборе наш народ недугу люту І скоро я до тебе повернусь. Тоді — забудем ми про цю розлуку, Я знов до тебе, рідна, пригорнусь. Ти бережи себе рідненька, мила, На вулицю частенько не ходи. А вийдеш —руки часто мий ти з милом, Хвороб ти не зазнаєш і біди. А скоро, мамо рідна, в тебе свято, Твій день — день матері. Вітаю я тебе, Пробач, що не з тобою в нашій хаті, Я повернусь, а ти чекай дуже мене.
2020-03-23 07:38:38
47
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Вікторія Тодавчич
@Дэя Риате спасибо ❤
Відповісти
2020-03-23 08:31:56
Подобається
Светлана Пилюк
Найшвидшого повернення додому!
Відповісти
2020-03-23 19:26:09
1
Вікторія Тодавчич
@Светлана Пилюк дякую ❤❤❤
Відповісти
2020-03-23 19:26:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3240
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11443