Квіти
Вікторія Тодавчич
На серці, де сотні болючих поранень Колись у майбутньому виростуть квіти. І щастя ми будемо знов відчувати, Та щиро сміятись, немов ми ще діти. Всі висохнуть сльози, і сніг весь розтане Здійсняться у кожного всі його мрії. Не буде на серці болючих поранень, І вийде з-за хмар знову сонце надії.
2022-10-31 15:00:40
14
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Вікторія Тодавчич
так, цікаво звучить)) Дякую
Відповісти
2022-10-31 16:01:42
Подобається
Інші вірші поета
Сумую без тебе Я говорю... Рухи Все те, що в інших бачив як недолік...
Інші поети
JYA
@JYAY
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2794
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13293