Квіти
Вікторія Тодавчич
На серці, де сотні болючих поранень Колись у майбутньому виростуть квіти. І щастя ми будемо знов відчувати, Та щиро сміятись, немов ми ще діти. Всі висохнуть сльози, і сніг весь розтане Здійсняться у кожного всі його мрії. Не буде на серці болючих поранень, І вийде з-за хмар знову сонце надії.
2022-10-31 15:00:40
14
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Вікторія Тодавчич
так, цікаво звучить)) Дякую
Відповісти
2022-10-31 16:01:42
Подобається
Інші вірші поета
Втрачаю дар мови В країну далеку... Ради тебе... ( на конкурс) Твоє ім'я...
Інші поети
Khokh..
@khloudm99
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4818
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13117