Наші шляхи
Нехай, не винуваті ми з тобою, Що розійшлися наші два шляхи. За нас давно все вирішила доля, Та ми все зробим зовсім навпаки. Хоч часу вже для зустрічі немає, Без цього теж кохання проживе. В думках моїх коли я засинаю, І вранці перша думка – де ти є. Ти знай, кордони злісні та ці війни Любові не торкнуться, мало сил. Для мене став ти наче сонця світлом, Бо в тобі все, що хочу я знайти. Будь що хай доля вирішить, даремно, Та наказати серцю – нема сил. Одне я знаю все ж таки напевно – Що все ми зробим зовсім навпаки.
2022-10-25 16:03:59
16
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея щиро дякую 💕
Відповісти
2022-10-26 04:35:43
1
Вікторія Тодавчич
@Мілена_Мі дякую, мені приємно ❤
Відповісти
2022-10-26 04:35:59
Подобається
Вікторія Тодавчич
я дуже рада, що вам подобається. Дякую ❤
Відповісти
2022-10-26 04:36:26
Подобається
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2498
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2813