Життя
Коли я дивлюся на небо блакитне Де хмари шукають свій напрям та шлях, Коли помічаю красу гір величних Та їх пишні шати у всіх кольорах Коли я милуюсь веселкою, полем, Та снігом, дощем, навіть співом пташок, То знов наче вперше я стримую подих, В думках за рядком вже з'явився рядок. Та сотні дрібниць, навіть посмішки рідних Дзвінкий сміх малечі, як чує душа То знов розумію, що всі ці моменти Складаються разом в поняття "життя".
2024-11-04 10:42:23
8
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1941
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1766