Якщо у пам'яті моїй...
Вікторія Тодавчич
Якщо у пам'яті моїй Не буде зустрічей з тобою, Тоді навіщо й розум мій? Без тебе світ живе журбою. Якщо не бачу я тебе, Твій образ рідний та яскравий. Навіщо очі в мене є? Все інше зовсім не цікаво. Навіщо руки маю дві? Тебе щоб ніжно обіймати. І вуха – чути голос твій, Його я з тисячі впізнаю. Навіщо в світі цім живу, І вірші знов свої складаю? Для тебе, промінь мій, творю Сміюсь, та дихаю, кохаю.
2025-01-30 13:59:57
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Цікавий сенс , розмова з собою ) Молодець 🧡
Відповісти
2025-02-18 12:48:47
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) дякую!)
Відповісти
2025-02-20 18:19:56
Подобається
Інші вірші поета
Я думала, що втратила тебе Віщий сон? Наші шляхи Згинь.
Інші поети
Atoshotake
@Atoshotake
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1889
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2184