Якщо у пам'яті моїй...
Вікторія Тодавчич
Якщо у пам'яті моїй Не буде зустрічей з тобою, Тоді навіщо й розум мій? Без тебе світ живе журбою. Якщо не бачу я тебе, Твій образ рідний та яскравий. Навіщо очі в мене є? Все інше зовсім не цікаво. Навіщо руки маю дві? Тебе щоб ніжно обіймати. І вуха – чути голос твій, Його я з тисячі впізнаю. Навіщо в світі цім живу, І вірші знов свої складаю? Для тебе, промінь мій, творю Сміюсь, та дихаю, кохаю.
2025-01-30 13:59:57
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Цікавий сенс , розмова з собою ) Молодець 🧡
Відповісти
2025-02-18 12:48:47
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) дякую!)
Відповісти
2025-02-20 18:19:56
Подобається
Інші вірші поета
В моїх думках завжди була... Всього одна мить... Поруч Смак життя
Інші поети
R..
@Djihad
Lucy
@kayla_deyvis
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4876
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5023