Пройде кохання...
Я так давно до тебе не писала, Немов пройшло вже сотні тисяч днів. Думки роїлись – я їх відганяла, І проганяла образ твій із снів. Я думала – тебе не буду бачить, Пройде й кохання раз і назавжди. Та з часом розумію, все інакше, Бо ти у серці рідний та живий. Нехай ти зник з очей моїх та знову Як в маренні тебе шукаю я. Нехай не було віршів, було – слово. І слово це лише твоє Ім'я...
2024-04-30 13:39:37
14
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Лео Лея
Як завжди - чуттєво і емоційно💖
Відповісти
2024-05-10 08:03:54
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея дякую❤
Відповісти
2024-05-14 15:06:12
Подобається
Оксана Тухай
😍😍
Відповісти
2024-07-05 16:23:48
1
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
15909
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1103