Правильні слова
Вікторія Тодавчич
Я правильні слова не підберу, Бо Ти є той, кого не описати. Хай вірші в світі всі перепишу, Та зовсім їх не буде вистачати. Мій Бог, за милість вдячна я твою, За те, що знов і знов все пробачаєш. За ніжний пташок спів в моїм гаю, За захід сонця, також за світанок. За те, що маю віру, бо завжди Мене почуєш й справді доможеш. Небесний Батьку, дякую, що Ти Даруєш милість й знов зі мною поруч.
2022-11-09 06:23:10
15
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Вікторія Тодавчич
@Лео Лея так, Слава Богу за все ❤ Дякую ❤
Відповісти
2022-11-10 06:23:37
1
Вікторія Тодавчич
@Cryda Cooper Так ❤
Відповісти
2022-11-10 06:23:44
Подобається
Вікторія Тодавчич
@Н Ф рада, що вам сподобалось ❤
Відповісти
2022-11-10 06:23:54
1
Інші вірші поета
Згинь. Що сталося з цим світом? Витвір Зустріч в іншому столітті
Інші поети
Michael Mayrain
@Michael_Mayrain
Marry Dead
@marry_dead
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1463
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1624