Ромео і Джульєтта (не)

Вікторія Тодавчич

У мене пропозиція для тебе, Давай ми будем разом до кінця. Зіграємо Ромео і Джульєтту, Але в фіналі зійдуться серця. Нехай в кінці ніхто не помирає, Дві сім'ї хай погодяться на те, Що ми з тобою будем завжди разом, Найкращий це для нас бо є сюжет. А ще... Давай ми будемо собою, Нехай любов у нас своя живе. Я знаю, що ти даш своєї згоди, Бо знаю, як кохаєш ти мене. Трагедії сумнішої на світі, Нехай не буде за Шекспіра твір. Та наш роман – комедія і більше. ( Як шкода, все в моїй лиш голові).

2022-11-15 14:09:26

13

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Вікторія Тодавчич

@Сандра Мей мені дуже приємно чути це, щиро дякую ❤

Відповісти

2022-11-17 10:35:48

1

Лео Лея

А, може, і на краще. Бо коли все прийде явно, то буде набагато цікавіше за думки

Відповісти

2022-11-21 08:55:40

Подобається

Вікторія Тодавчич

@Лео Лея дійсно, так і буде. Щиро дякую за коментар ❤

Відповісти

2022-11-21 09:00:37

Подобається

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

2226

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

2207