Я закохалась
Вікторія Тодавчич
Я закохалась в тебе так раптово, Це був прекрасний серпеневий день. На мене так дивився загадково, Від погляду забула хто я є. Тремтіли руки, серце зупинялося І наче світ на мить лиш завмирав. А ти пішов, і я сама зосталася, Та не остання зустріч, хто б це знав. Тепер я знову з усмішкою згадую, Я закохалась в тебе так раптово. А ти сидиш зі мною це не знаючи, "На мене так дивився загадково".
2020-11-05 14:26:00
46
16
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (16)
Вікторія Тодавчич
дякую ❤
Відповісти
2020-11-06 04:52:25
Подобається
Sergei Germanchuk
Мне спадабаедза украIнска мова, разумею усё, на 90 адсодкау блIзка да беларускай. Верш спадабауся.
Відповісти
2020-11-06 14:53:49
1
Вікторія Тодавчич
@Sergei Germanchuk дякую❤
Відповісти
2020-11-06 15:21:29
Подобається
Інші вірші поета
Коли ти була поруч Завтра...? Я не кохала... Мій Притулок
Інші поети
Tasnime Bouchareb
@tasnime_bouchareb
Remezan Mametgurbanow
@remezan_mametgurbanow
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2572
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4965