Любов у полоні весни
Adriana
Пройшла любов, опало листя клена, Загуркотіли в даль широку поїзди. Залишилась сама сосна зелена. Під нею навесні сиділи ми. Пройшла любов, зриває листя вітер. Знов непомітно тоне в хмарах день. І більше я не жду твого привіту, Душа вже не співає тих пісень. Пройшла любов, зів'яли в серці квіти. Схилились навіть айстри під вікном. Несе нас час на крилах туди-звідти, Але не може звести нас разом. Пройшла любов і стало сіре небо. Серце моє лишив ти під замком. Чому прекрасне все кінчається так швидко? Пливе в історію назавжди так бігом... Як сталося, що все це обірвалось? Добігла ця історія кінця. Те, як я у тебе вперше закохалась... Тепер це вже історія моя...
2023-02-06 18:51:58
3
0
Інші вірші поета
Мелодія минулого Як не сьогодні, то коли? Перше кохання й перше прощання Рана першого кохання
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3873
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13019