Любов у полоні весни
Adriana
Пройшла любов, опало листя клена, Загуркотіли в даль широку поїзди. Залишилась сама сосна зелена. Під нею навесні сиділи ми. Пройшла любов, зриває листя вітер. Знов непомітно тоне в хмарах день. І більше я не жду твого привіту, Душа вже не співає тих пісень. Пройшла любов, зів'яли в серці квіти. Схилились навіть айстри під вікном. Несе нас час на крилах туди-звідти, Але не може звести нас разом. Пройшла любов і стало сіре небо. Серце моє лишив ти під замком. Чому прекрасне все кінчається так швидко? Пливе в історію назавжди так бігом... Як сталося, що все це обірвалось? Добігла ця історія кінця. Те, як я у тебе вперше закохалась... Тепер це вже історія моя...
2023-02-06 18:51:58
3
0
Інші вірші поета
Як не сьогодні, то коли? Рана першого кохання Мелодія минулого Перше кохання й перше прощання
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1764
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11544