Рана першого кохання
Стало тепло вдома, в Україні, Холодом трималася Європа. Вона його зустріла на чужині І відпустити досі не готова. Зітхало холодом велике місто. І все життя здавалось дивним сном. Він їй не міг вже серцем відповісти Вона забути не готова була знов. Хтось скаже, що вона лише дитина, І ще не знає, що таке "любов". Але кохання перше незрадливе Так легко переплутати зі сном. Як сонце зійде вище, і тепліше заграє ліс в просторах дорогих, Вона вже вдома, в Україні, тихше Сльозинки дві ще пустить не простих. Осінній дощ ще змиє біль утрати. Січневий сніг засипле рану вщент. Але буде у серці назавжди співати Кохання першого приємний теплий щем.
2023-03-01 20:13:15
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Н Ф
Ніжний вірш)
Відповісти
2023-03-02 22:08:47
Подобається
Adriana
@Н Ф дякую ❤️
Відповісти
2023-03-02 22:09:15
1
Cтанолав Калашнік
Гарний вірш.
Відповісти
2023-10-12 13:21:16
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5101
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3221