Рана першого кохання
Adriana
Стало тепло вдома, в Україні, Холодом трималася Європа. Вона його зустріла на чужині І відпустити досі не готова. Зітхало холодом велике місто. І все життя здавалось дивним сном. Він їй не міг вже серцем відповісти Вона забути не готова була знов. Хтось скаже, що вона лише дитина, І ще не знає, що таке "любов". Але кохання перше незрадливе Так легко переплутати зі сном. Як сонце зійде вище, і тепліше заграє ліс в просторах дорогих, Вона вже вдома, в Україні, тихше Сльозинки дві ще пустить не простих. Осінній дощ ще змиє біль утрати. Січневий сніг засипле рану вщент. Але буде у серці назавжди співати Кохання першого приємний теплий щем.
2023-03-01 20:13:15
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Н Ф
Ніжний вірш)
Відповісти
2023-03-02 22:08:47
Подобається
Adriana
@Н Ф дякую ❤️
Відповісти
2023-03-02 22:09:15
1
Cтанолав Калашнік
Гарний вірш.
Відповісти
2023-10-12 13:21:16
Подобається
Інші вірші поета
Попереду Перше кохання й перше прощання Як не сьогодні, то коли? Любов у полоні весни
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4838
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2465