Вірші
Рана першого кохання
Стало тепло вдома, в Україні,
Холодом трималася Європа.
Вона його зустріла на чужині
І відпустити досі не готова.
Зітхало холодом велике місто.
І все життя здавалось дивним сном.
Він їй не міг вже серцем відповісти
Вона забути не готова була знов.
Хтось скаже, що вона лише дитина,
І ще не знає, що таке "любов".
Але кохання перше незрадливе
Так легко переплутати зі сном.
Як сонце зійде вище, і тепліше
заграє ліс в просторах дорогих,
Вона вже вдома, в Україні, тихше
Сльозинки дві ще пустить не простих.
Осінній дощ ще змиє біль утрати.
Січневий сніг засипле рану вщент.
Але буде у серці назавжди співати
Кохання першого приємний теплий щем.
5
3
304
Перше кохання й перше прощання
Колись вона була дитиною. Наївною чистою дитиною. Але вже тоді вона втратила віру в людей. Вона полюбила самотність. Серед чужих людей у чужому місті.
Він був єдиною надією і єдиною причиною чому вона досі жила тут і трималася. Чому просто прокидалася зранку й натягувала усмішку для інших. Він став наркотиком. Без якого вона впадала в апатію й не могла вільно дихати.
Життя вже вдруге підкидало їй його. Знову навесні, коли світ починає буяти новими фарбами і враженнями. Треба було забути цього хлопця з глибокими синіми очима й чарівною усмішкою, що зводить з розуму. Але як можна забути того, кого не забувала всі ці довгі місяці на відстані?
Коли вона обіймала його, то відчула в тих обіймах нотку прощання. Ніби він виливав у ці обійми те, що не сказав і не зможе сказати. Він не просто прощався з нею того вечора. Він прощався з нею назавжди. Тим самим розірвав два серця й погасив чотири іскорки в очах.
Це мало статися. Знову. Як і тієї весни. Він просто поквапив події. І, можливо, на краще їм обом.
Тепер вона доросла. У її кімнаті стоїть фото. З того вечора на зупинці. Останнього їхнього вечора. Вони такі юні й закохані. Вона більше не сумує за ним. Просто згадує ті перші світлі почуття й усміхається.
Доля не завжди дає нам людей для щасливого подальшого життя. Інколи це просто урок, який потрібно пройти, екзамен, який треба скласти, щоб стати сильнішим. Це дуже складно. Інколи навіть не можливо. Але вона ніколи не шкодувала, що зустріла цього світлого хлопця з глибокими синіми очима. Вона навчилася любити.
4
0
182
Мелодія минулого
На землю впаде ніч раптово.
І білий снігу видно блиск.
І ти згадаєш усе знову.
Усе, що бУло вже "колись".
Мов сон у пам'яті спливають ті моменти,
Які ніяк не зможеш ти забути.
Їх не порвуть ніякі кілометри.
І не відтиснуть всі ті нові люди.
Ввімкнеш плейлист на снігом вкритій лавці.
Згадаєш вайб тих самих вечорів.
Сидиш ти ніби в тому місці і в тій самій шапці,
Та вже не чуєш тих колишніх слів.
У пам'яті назавжди залишиться,
Всі ті, все те, що нас щасливими робило.
Не раз нам ще у тиху ніч присниться
Холодний слід минулого відвертий.
3
1
158
Як не сьогодні, то коли?
Пройшло життя, і в хаті дідусевій
Замовкла мертва тиша назавжди.
На фотографії дідусь у посмішці веселій, все каже внучці:
"Як не сьогодні, то коли?"
А й справді, дідусь улітку мав поїхати на море.
І на рибалку наніч із Дмитром.
Сонячну блакить ту неозору
Він мріяв так побачити давно.
Було все ніколи дорослій внучці
Піти із дідом якось по гриби.
Чи під тріщання дрів в старезній грубці
Вечір холодний разом провести.
Все "потім, потім"... А "потім" не настало.
Життя погнало далі коней білих.
Хоч знає внучка - це лише початок.
Та Час ніколи не чекає запізнілих.
Пройшло життя, і в хаті дідусевій
Усі раптово зникли кольори.
Лиш тільки фото, де дідусь у посмішці веселій,
Все каже внучці: "Як не сьогодні, то коли?..."
2
0
125
Попереду
Попереду - важка сіра дорога
Таких же сірих європейських міст.
Під сяйво місяця ясного і чужого,
Будується новий життєвий зміст
Попереду - вже кава і заправки.
І сміх людський замість гучних сирен.
Позаду - "Мам, я дуже хочу їсти"
Під шум доріг і серця сильний щем.
Позаду ночі у підвалах і повітряні тривоги.
Дитячий плач під звуки літаків.
Щоденні телефонні мами настанови:
"Ховай дитину і сама виходити не смій!"
Попереду - ще кілометри й кілометри,
Холодний сірий чужоземний дощ.
В машині запах тих домашніх светрів,
А у думках гарячий мамин борщ.
Попереду - нове незвідане життя.
Воно чуже, цікаве і страшне.
Та вже назад немає вороття.
І як колись - ніколи не буде...
3
0
152
Любов у полоні весни
Пройшла любов, опало листя клена,
Загуркотіли в даль широку поїзди.
Залишилась сама сосна зелена.
Під нею навесні сиділи ми.
Пройшла любов, зриває листя вітер.
Знов непомітно тоне в хмарах день.
І більше я не жду твого привіту,
Душа вже не співає тих пісень.
Пройшла любов, зів'яли в серці квіти.
Схилились навіть айстри під вікном.
Несе нас час на крилах туди-звідти,
Але не може звести нас разом.
Пройшла любов і стало сіре небо.
Серце моє лишив ти під замком.
Чому прекрасне все кінчається так швидко?
Пливе в історію назавжди так бігом...
Як сталося, що все це обірвалось?
Добігла ця історія кінця.
Те, як я у тебе вперше закохалась...
Тепер це вже історія моя...
4
0
168
