Неосяжний
Alina Bush
Ми зупинились на узбіччі, Нас роз'єднали два шляхи. Ми попрощались знову двічі, Сховавшись по домам, під два дахи. "П'ятсот кіло'метрів між нами", Так каже "Дядько шляховказ". Мої думки летять туди степами, "Туди, де він",- був мій приказ. Вони летіли довго й навпростець, Втрачали сенс, губили саму суть. Єдине, що доніс "Пан Вітерець": "Без тебе сумно дні ідуть..." Жужмом я згорнула всі листи, Я почала марчіти на очах. Наклепала у мережі тобі пости, І слала я "привіти" по ночах. Я клякла од нав'язливих думок, І ти мене вкотре пробач... Натисну я любові лагідний курок, Почуй мене, ти ж мій слухач! Поквапся, завтра може вже не бути, І так я хочу шаленіти од життя. Бо я залюблена тобою, любий. З тобою до останку з тобою я жива.
2020-03-18 10:32:31
3
0
Інші вірші поета
Смертельна ніч Прощавай "Друзі" Пісня русалки
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12685
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4976