Море
Блакитноока
Море... Таке спокійне та тепле, А інколи аж надто холодне, Моментами навіть стривожене. Ти... Ти казав, що ми з ним чимось схожі. Описував мене, як воду. І говорив, що вічно будеш дивитись на відображення моє. "Така ж агресивна, як море", — ти стверджував завжди мені. І кохав мене так нестримно, як воду. Ти став моїм вогнем, А я твоїм жаданим питвом. © Блакитноока
2021-04-16 13:50:44
9
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Блакитноока
Щиро дякую))
Відповісти
2021-04-16 16:01:59
Подобається
Сандра Мей
Мені здається ви написали" Ги казав". Замість " Ти казав ". А все інше супер як завжди
Відповісти
2021-04-18 19:05:19
1
Блакитноока
@Сандра Мей Дякую!) Та ні, там 'т', але чомусь повністю не показує
Відповісти
2021-04-18 19:07:58
1
Інші вірші поета
к і н е ц ь ж о в т е н ь Я, ти і наше щастя А пам'ятаєш?
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12155
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4536