Море
Блакитноока
Море... Таке спокійне та тепле, А інколи аж надто холодне, Моментами навіть стривожене. Ти... Ти казав, що ми з ним чимось схожі. Описував мене, як воду. І говорив, що вічно будеш дивитись на відображення моє. "Така ж агресивна, як море", — ти стверджував завжди мені. І кохав мене так нестримно, як воду. Ти став моїм вогнем, А я твоїм жаданим питвом. © Блакитноока
2021-04-16 13:50:44
9
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Блакитноока
Щиро дякую))
Відповісти
2021-04-16 16:01:59
Подобається
Сандра Мей
Мені здається ви написали" Ги казав". Замість " Ти казав ". А все інше супер як завжди
Відповісти
2021-04-18 19:05:19
1
Блакитноока
@Сандра Мей Дякую!) Та ні, там 'т', але чомусь повністю не показує
Відповісти
2021-04-18 19:07:58
1
Інші вірші поета
Рамки п о р а з к а Життєвий урок Наворожила
Інші поети
Полина
@polinassa
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13394
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2241