п р и р е ч е н і
Дідько, ти ж знаєш, що ми приречені, і знову марні розкидаєш обіцянки, неможливо повірити — іншим людям ми призначені, кінець! і крапка! Забудь наші веснянки! І як би тобі складно не було, якщо відверто — складно буде нам обом, та продовження годі чекати — усе минуло, загуло! Лиш бісове завершення — з фотокартками альбом. Забуду про ромашки, які колись в собі несли глибокий сенс, яке розчарування! Літають над хатиною пташки, о, і зозуля — трясця, та вона ще той екстрасенс! Роки рахує й сповіщає про втрату, як би я знала тоді — до лісу б того не пішла, і день той пам'ятаю, і її, й злощасну дату, сама собі я суперечу, та біда, мабуть, будь-де нас віднайшла... © solenka
2021-10-08 11:27:02
5
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1990
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1800