Життєвий урок

Блакитноока

Сотні моїх слів намарно сказані тобі, Сотні моїх повідомлень дарма надіслані тобі, Сотні безрезультатних телефонних дзвінків. Кажуть, люди — істоти незмінні, Але я переконалась у іншому. А, можливо, це й правда, і ти просто мені брехав? Маску доброти натягнути встиг, Однак набридло це швидко тобі. А я навчилася тепер, Урок отримала на все життя. Але я не шкодую про те, Що зустрілись з тобою в той час, Ти допоміг мені вибратися з болота, А потім і сам потрапив туди... © Блакитноока

2021-04-11 19:02:03

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Rin Ottobre

Проникливі слова

Відповісти

2021-04-11 20:41:25

Блакитноока

ні, це зовсім не крик душі)) Дякую за коментар!

Відповісти

2021-04-12 07:06:07

Подобається

Блакитноока

@Rin Ottobre дякую!

Відповісти

2021-04-12 07:06:13

Подобається

Інші вірші поета

покоління битих колін Лише ти чаруюсь! Єдиний шанс

Інші поети

Boygene Borice

@theMiracol

Princess Girl

@Princess_life

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

2576

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

1685