Життєвий урок

Блакитноока

Сотні моїх слів намарно сказані тобі, Сотні моїх повідомлень дарма надіслані тобі, Сотні безрезультатних телефонних дзвінків. Кажуть, люди — істоти незмінні, Але я переконалась у іншому. А, можливо, це й правда, і ти просто мені брехав? Маску доброти натягнути встиг, Однак набридло це швидко тобі. А я навчилася тепер, Урок отримала на все життя. Але я не шкодую про те, Що зустрілись з тобою в той час, Ти допоміг мені вибратися з болота, А потім і сам потрапив туди... © Блакитноока

2021-04-11 19:02:03

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Rin Ottobre

Проникливі слова

Відповісти

2021-04-11 20:41:25

Блакитноока

ні, це зовсім не крик душі)) Дякую за коментар!

Відповісти

2021-04-12 07:06:07

Подобається

Блакитноока

@Rin Ottobre дякую!

Відповісти

2021-04-12 07:06:13

Подобається

Інші вірші поета

ніхто не знищить Школа т у р и с т Спробувати знову

Інші поети

Dashasafin

@Dasasafin

Molly Walker

@mollywalker228

Natalochka

@Nata_Natochka

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12518

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2522