Коріння
Богдан Кухта
Ми забули усе, Де ж коріння моє? Обросло у брехні. Все не так, Все не ті Дописали за нас Урядовий указ: Вирубати ліси, Попалити шляхи, Замести і прибрати, Неугодних убрати, Мову нашу до тла, До самого шрифта Поміняти місцями, Що ж то сталось із нами? Ми забули усе. Де ж коріння твоє? Головою в стіну. Помолився хресту? Якщо легше не стало, Тоді двічі замало, Тричі - згадуй Алаха, Крішну, Будду і Брахму. Може хтось відповість Або щось оповість, Як забули усе, Поховали старе, А нового нема - Взнати б Бога ім'я? Чи прожили правдиво, Щоб повірити в диво, Якщо сонце заснуло, Ми були чи не були? © Богдан Кухта 2020
2020-11-24 18:59:49
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Оксана Климко
Надзвичайно правдиво❤️
Відповісти
2020-11-26 15:59:57
Подобається
Інші вірші поета
#### На асфальті Мені казали РОбота робОта
Інші поети
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Eleanor Rigby
@ouvrir_son_coeur
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2410
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1270