lost
мені так довго дорікали в тому, що варто не поспішати із вибором «близьких». я ж бо у розмаїтті людей намагалась знайти когось «свого», того, хто не зможе підвести. але розбивалась, мов кришталева ваза із гуркотом і стражданням, бо не знаходила в людях правди, чи, може, так довго у кожному з них помилялась? прикро лиш усвідомити, що валізу зі спогадів ти не можеш залишити в ящику і спалити, як написані нині вірші. ти не залишиш їх у минулому, не повалиш, як новорічну ялинку. ти ніколи не станеш до них байдужа, хоч свято в цю правду віриш. вони карбуватимуть рани на денці твоєї душі, залишатимуть довгі тілесні травми, і ти не відправиш жоден з листів. ти не осмілишся ступити і крок, бо сотні назустріч ти вже зробила, терпіння залишився єдиний ковток, але поряд із зрадником ти ніколи не станеш щаслива. той, хто пішов скандалом, навряд стане тобі в пригоді, і дружбу твою підставить, втопить тебе при першій нагоді. тому засинай спокійно, гірким осадом сліз вмиваючись, нові двері завжди відкриються, зі старими коли прощаєшся.
2023-02-06 16:38:35
0
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1519
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8659