lost

Anny Haidaika

мені так довго дорікали в тому, що варто не поспішати із вибором «близьких». я ж бо у розмаїтті людей намагалась знайти когось «свого», того, хто не зможе підвести. але розбивалась, мов кришталева ваза із гуркотом і стражданням, бо не знаходила в людях правди, чи, може, так довго у кожному з них помилялась? прикро лиш усвідомити, що валізу зі спогадів ти не можеш залишити в ящику і спалити, як написані нині вірші. ти не залишиш їх у минулому, не повалиш, як новорічну ялинку. ти ніколи не станеш до них байдужа, хоч свято в цю правду віриш. вони карбуватимуть рани на денці твоєї душі, залишатимуть довгі тілесні травми, і ти не відправиш жоден з листів. ти не осмілишся ступити і крок, бо сотні назустріч ти вже зробила, терпіння залишився єдиний ковток, але поряд із зрадником ти ніколи не станеш щаслива. той, хто пішов скандалом, навряд стане тобі в пригоді, і дружбу твою підставить, втопить тебе при першій нагоді. тому засинай спокійно, гірким осадом сліз вмиваючись, нові двері завжди відкриються, зі старими коли прощаєшся.

2023-02-06 16:38:35

Інші вірші поета

remember the past deep silence невизнані героїчні серця {нашим Героям} мам

Інші поети

Molly Walker

@mollywalker228

somewhere

@somewhere

Максим Малий

@Malyi

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13209

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1469