lost
мені так довго дорікали в тому,
що варто не поспішати із вибором «близьких».
я ж бо у розмаїтті людей намагалась знайти когось
«свого»,
того, хто не зможе підвести.
але розбивалась, мов кришталева ваза
із гуркотом і стражданням,
бо не знаходила в людях правди,
чи, може, так довго у кожному з них помилялась?
прикро лиш усвідомити, що валізу зі спогадів ти
не можеш залишити в ящику
і спалити, як написані нині вірші.
ти не залишиш їх у минулому,
не повалиш, як новорічну ялинку.
ти ніколи не станеш до них байдужа,
хоч свято в цю правду віриш.
вони карбуватимуть рани
на денці твоєї душі,
залишатимуть довгі тілесні травми,
і ти не відправиш жоден з листів.
ти не осмілишся ступити і крок,
бо сотні назустріч ти вже зробила,
терпіння залишився єдиний ковток,
але поряд із зрадником ти ніколи не станеш щаслива.
той, хто пішов скандалом,
навряд стане тобі в пригоді,
і дружбу твою підставить,
втопить тебе при першій нагоді.
тому засинай спокійно,
гірким осадом сліз вмиваючись,
нові двері завжди відкриються,
зі старими коли прощаєшся.
2023-02-06 16:38:35
0
0