THE END
Сніданок з Едемом
Ранкова роса покрила очі Я закоханий у н`oчі І не можу сказати, Бо про любов нічого не знаю. Налийте ще мені чаю, Налийтесь ще мої очі Заслуговую, звичайно. На безсонні ночі. Я її покохав, А вона неначе місяць Так пропала зненацька, Навіть не встиг «розчехлитись» Я читаю про стосунки В мого друга в понеділок, У вівторок все так само І нічого не змінилось. Поцілунки те та се, З цим потрібно миритись Місяць пропав та й усе, Почуттями вже ситий. І уже не проснутись, І уже не заснути. В серці так сильно болить, За що йому така скрута? Я скручу собі цигарку І все на ранок забуду. А вже знову в пітьмі Згадаю губи її.. ..ні разу не дуті. Під ногами калюжі. Зібралася кохана, Лиш залишила пудру.. ..й депресивний стан Невже любов паскуда? З почуттями провини, Несамовитою біллю? З червоними очима.. ..отрути, Кайданками окута, Ми дійшли до кінця, Нового початку не буде. Я спираюсь лиш на бильця, Їй холодно - дам куртку. Очі немов дві криниці, Мною забуті. Я був у понеділок Та у вівторок не буду.
2023-08-05 14:20:10
2
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Сніданок з Едемом
@Олег Шаула а все інше надто відносне і без конкретики
Відповісти
2023-09-26 22:40:13
1
Сніданок з Едемом
@Регіна Касі jack marshal, Руди Мелроуз, щось на кшталт цього
Відповісти
2023-09-27 21:01:56
1
Сніданок з Едемом
@Регіна Касі та я вас також не памʼятаю 😅
Відповісти
2023-09-28 09:14:16
1
Інші вірші поета
Напідпитку з Самураєм Ненька За цей вірш мене посадять Полум'я 8 жовтня 2018 року
Інші поети
Eliza
@Lourie
Solo Frau
@frausolo
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8343
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11348