Я тону (вірш)
(18+)
Я тону в алкоголі, А вона в своїх сльозах У нас різні дози, Зі мною жінки голі. Як зустрів свою суджену - повів її на боулінг, Хоча були зовсім інші плани Гаряча як випічка з червоними пелюстками ванна, Стрілки показували б в моєму напрямку з словом «паркінг» Я дивився на неї впродовж години, Хотів зрозуміти кого вона мені нагадує Чи курить, чи може нюхає, все ж я ставлю на те що дує З точністю впевнений що впізнав би її в натовпі, Бо вона дійсно відрізняється Вона настільки різна з понеділка по п’ятницю Та більш за все я кохаю її на вихідні На стільці у неї всіляка штукатурка, Вона закохає в себе: мадяра, москаля, турка Я читаю їй казку про сірого вовка, А вона слинявить мені сіре гуді Питає чи я домашні вареники буду, Я відчуваю себе на всі сто! Навіть забув про її ляльку Вуду, Лиш хочу утікати звідусіль з нею разом Іноді буває й таке, що їй важко сісти, В мене незвичний характер, каюсь В неї є ребра, хрящі, кістки Я куса́ю.. та з’їсти вагаюсь.
2022-09-27 20:30:33
2
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3663
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5226