Я тону (вірш)
(18+)
Я тону в алкоголі, А вона в своїх сльозах У нас різні дози, Зі мною жінки голі. Як зустрів свою суджену - повів її на боулінг, Хоча були зовсім інші плани Гаряча як випічка з червоними пелюстками ванна, Стрілки показували б в моєму напрямку з словом «паркінг» Я дивився на неї впродовж години, Хотів зрозуміти кого вона мені нагадує Чи курить, чи може нюхає, все ж я ставлю на те що дує З точністю впевнений що впізнав би її в натовпі, Бо вона дійсно відрізняється Вона настільки різна з понеділка по п’ятницю Та більш за все я кохаю її на вихідні На стільці у неї всіляка штукатурка, Вона закохає в себе: мадяра, москаля, турка Я читаю їй казку про сірого вовка, А вона слинявить мені сіре гуді Питає чи я домашні вареники буду, Я відчуваю себе на всі сто! Навіть забув про її ляльку Вуду, Лиш хочу утікати звідусіль з нею разом Іноді буває й таке, що їй важко сісти, В мене незвичний характер, каюсь В неї є ребра, хрящі, кістки Я куса́ю.. та з’їсти вагаюсь.
2022-09-27 20:30:33
2
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4515
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5528