надійніше вірити в себе
ромашка лікарська
Санту створено, щоб управляти дітьми, А Бога — дорослими. Усім відомо це від початку, Та зізнатися в цьому непросто. Пульс перевищує 200, Я у напівпритомному стані Розмальовую для тебе листівку, Можливо, вона остання. Я вірю лише в себе, У щасливий момент випадку, Роздивляюся чисте небо Без думки, що хтось там житиме. Без планів на існування, Я просто дивлюсь на хмари. Йду із відчаєм і проханням: Не водити мене по храмах.
2023-01-13 18:04:11
6
0
Інші вірші поета
просто тихенько тебе неймовірно любити. водити їх за собою, йдучи насправді за ними. зірки світять на стелі грай на гітарі, поки не зітреш пальці
Інші поети
Anna Sparrows
@birdwithword
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2201
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168