створіння самотнє і жовте
ромашка лікарська
Небо страшного свинцевого кольору Ніби примара висить над містом. Я ненавиджу осінь всім серцем і волею: Вона розлучає людей навмисно. Тільки тому, що сама — нещасна. Осінь — створіння самотнє і жовте. Якби ж вона мала щось цінне і власне, Була би хоч трошки менше потворною. Плаксиві романтики з домом і тишею, Що пишуть про листя хрумке і гаряче, Чули про біль від розлуки не більше, Ніж дерево в сонній тужливій гарячці. І не болять ті важкі кілометри... Знаєш, все зовсім не так, як ти думав. Твоя відсутність для мене нестерпна — Не відстань, не час... А байдужість підступна.
2023-09-15 12:45:39
11
0
Інші вірші поета
мурашник лист, який ти захочеш спалити. скажи, похмуре небо, що не марно я прожив 25-та година
Інші поети
Alonar
@Alonar
Akah Moth
@AkahMothPurpleCarbone14
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1037
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12131