14.07 (Подивися на мертву "Лізу") | Озвучено
Десь у глотці застрягли сльози, а думки розриває грім. Поміж ребрами криком волає — «Чотирнадцять. Крапка. Нуль сім» Подивися на мертву Лізу. Вона навіть не знала життя. Вона світу не бачила, друзів, коли в місто прийшла війна. Їй було лиш три роки, чуєш? Що зробити вона могла, Коли ледь шкутильгаючи вранці, у коляску свою лягла? Що завдали б її малі руки твоїй проклятій небом землі? Ліза просто хотіла жити, танцювати у платті всі дні. Покружляти у полі лаванди, і відчути себе так як всі. Тільки мрії украла дата «Чотирнадцять. Крапка. Нуль сім. » Подивися на мертву Лізу. Її мати тепер без жаги. Може виживе, може вже зникла, поки я все пишу думки. Поки ти п'єш з горлянки каву, доїдаєш солодкий десерт. По моєму місту гуляє, кровожерлива тиха смерть. Продирається криком з уламків і в лікарнях вбиває за мить. Подивись на криваву коляску, на лікарню, котра горить. На домівки без вікон, без рами, подивися на дим серед стін. Ось, що я називаю болем — «Чотирнадцять. Крапка. Нуль сім». Подивися на мертву Лізу. Нащо очі свої ти закрив? Таких «Ліз» за сьогодні ще двоє, двадцять душ, які хтось погубив. Ні за що, ні про що, просто неба — три ракети і сотні ран. Розкажи мені, що ти знаєш, про біль тих, хто сьогодні був там? Що ти знаєш про всі ці тривоги і про кров не свою на руках? Що ти знаєш про крики між ребер і звіриний панічний страх, Коли дзвониш усім знайомим, коли знаєш що бути там міг. І усе життя зводиться в числа — «Чотирнадцять. Крапка. Нуль сім». Подивися на мертву Лізу. Подивися на неї, як я. На окрему дитину, історію, на людину, що мала ім'я. На того, хто літає у небі, поміж хмар та ворожих ракет, Які знову пронизують тіло, крізь примарний бронежелет Із молитв та віршів про майбутнє. Про майбутнє без чортових куль. Мені боляче, знаєш? Так боляче...Я не хочу, щоб хтось це забув. Я не хочу, щоб в пам'яті зникли всі ці люди, а з ними той дім. Моя Вінниця запам'ятає — «Чотирнадцять. Крапка. Нуль сім». Посилання на озвучку: https://www.instagram.com/tv/CgAWJ0ZgOqb/?igshid=YmMyMTA2M2Y= Наживо: https://www.instagram.com/reel/Cl1C7yKAX2l/?igshid=ZmRlMzRkMDU=
2022-12-07 16:28:24
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Микола Мотрюк
Кляті мерзотники..!!!!!!🤬😡
Відповісти
2022-12-07 17:01:39
Подобається
Юлія Богута
@Микола Мотрюк ненавиджу ракети
Відповісти
2022-12-07 17:05:21
1
Софія Вітрицька
Чуттєва лірика! Ненавиджу рашистів!!!
Відповісти
2022-12-08 23:52:23
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2402
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4894