Кладовище старих кораблів (Audio)
Кораблі доторкались бортами дна, Щоб хоч якось знайти себе в цьому світі. А над ними хиталась холодна піна, Поки там, над водою, шумів сильний вітер. Все жбурляв її верх, щоб дістала вона Чорних хмар грозових, блискавицями грітих. Тільки знаєш, старався той вітер дарма. Те що має на дні бути, буде жевріти. Буде мовчки лежати в густому піску, З кожним днем опускатися нижче і нижче. Доки тихо не вгрузне по саму корму, Доки мулом не стане заповнене днище. І доки не вдасться знайти й моряку, Те місце, що так божевільно кличе. Він витре солону від сліз щоку І буде дивитись як вітер свище. Поки гребні води будуть вище і вище, Підійматись з піною до самих хмар. Він поклониться власному кладовищу, І тій сотні померлих між ребер примар, Що ночами вдирались йому на горище, Потрапляли на стомлений часом радар. Який він ненароком в собі ж і знищив, Коли мірно старів і про все забував. Той моряк доторкнеться ногами до дна, Щоб хоч якось знайти себе в цьому світі. Поміж пальцями рук закричить глибина, Над чолом промайне непокорний вітер, І захоче здійняти його до човна, Обійняти теплом блискавиць, відігріти. Тільки знаєш, старався той вітер дарма. Те що має на дні бути, буде жевріти. Озвучка: https://m.youtube.com/watch?v=_JHlisWyiGM&feature=youtu.be
2022-10-18 15:24:06
17
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сандра Мей
чарівно😍😍😍
Відповісти
2022-10-25 17:03:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3999
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2037