I
Нехай вже навіжене море
Юртує очі мов клинок
Ти завше зачиняєш штори
Та крізь нитки напівпрозорі
Пильнуєш бурі за вікном
Нехай колись там були кручі
Їх стражі мрійні стерегли
І прогляділи неминуче
Як море вийшло з берегів
Най загубивсь ти в тому штормі
І не знайшов в собі твого
Й свого утішливого дому
Згубив на вісі невідомій
Загубленій. І що ж з того?
Під небосхилом чахнуть роки
А дзигарі форсують мить
Мовчать світила одинокі
І чвалять впевненими кроками
Поки спроможні ще горіть
І ти прямуй допоки взмозі
Допоки тіло ще несе
Нехай ярить бездонне море
Й вдалечині загаснуть зорі
Лиш збережи у тім себе
2023-10-13 18:43:13
0
0