стрімголов
Віталій Босий
Неначе сонце сходить там, де засинали ще учора І я був тихим немовлям, Хитав колиску й в небо нічне, чорне, З занепокоєнням вдивлявсь Й не бачив там нічого. Хитались й шибки - віяв вітер, Неначе в вікна заглядав, Проводив зорі непомітно, За обрій місяць проганяв. А вранці повертавсь в село І вештав сонними дворами, Кленовим кронам розправляв чоло, Немов розчісував, та й знов Лугами і ярами. Чи пам'ятаєш, як асфальтом, босоногі, Ми мчали наперегонки тіням і грозам Й усі сердечні стужі та морози Скресали в наших люблячих руках. Тернистим шляхом човгали до мрії, Довірившись вмираючій надії, В дрімучі хащі несли щоєсили Ми наші незгасаючі світила. Бо найгострішим стрілам і булатам, Словам оманливим, болючим, не здолати Усе, що так палає в серці ясно. В твоїх й моїх очах вогонь не згасне. Не поведе у вічність за собою ніч - Їй ранок сипле зорями навстріч, Мітлою проганяє геть гнітючі сни За сивий горизонт нічної пустоти. Це все закінчиться і прийде світанок, Розійдуться врозтіч чорні тумани, Лишать за собою прозорий серпанок І синього неба розлогі поля. І я точно знаю, що будемо плинуть В безмежнім потоці сьогоднішніх днів. Бо серця тривожного стукіт не кине, І чесного слова не сплутає гнів.
2023-10-14 13:32:27
0
0
Інші вірші поета
Uranus-220Y5X26Z.. автобіографія Кавалерист(и) Лелека Полин
Інші поети
Sumyat Swezin
@Sumyat_Swezin
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1451
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1074