Компаньйон
Віталій Босий
Крокуємо з тобою нога в ногу Мов тіні стежимо за ними ми Руйнуємо життя за перемогу В той час же залишаємось "людьми" Ми бачимо крізь стіни неосяжне Ми нищимо галактики епох Несемо прапор, він звитяжний Ми - воїни, ми - армія із двох На нас прямують смертоносні стріли "правди" Ми залишилися з тобою чи не вдвох Під нами трупи, що померли від стрілецької балади За нами вибір - утікати, чи чекати доки вб'ють обох Знеможені ми йдемо крізь руїни Незламні дивимось вперед Ми створюєм міфічнії країни Ми йдемо, йдемо тільки уперед Крокуємо з тобою нога в ногу Мов тіні стежимо за ними ми Руйнуємо життя за перемогу В той час же залишаємось "людьми"
2021-05-21 19:32:13
2
0
Інші вірші поета
Кат Лицарське кредо Андромеда (до Ю.С.) Реквієм (до дідуся Міші)
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8084
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3656