Компаньйон
Віталій Босий
Крокуємо з тобою нога в ногу Мов тіні стежимо за ними ми Руйнуємо життя за перемогу В той час же залишаємось "людьми" Ми бачимо крізь стіни неосяжне Ми нищимо галактики епох Несемо прапор, він звитяжний Ми - воїни, ми - армія із двох На нас прямують смертоносні стріли "правди" Ми залишилися з тобою чи не вдвох Під нами трупи, що померли від стрілецької балади За нами вибір - утікати, чи чекати доки вб'ють обох Знеможені ми йдемо крізь руїни Незламні дивимось вперед Ми створюєм міфічнії країни Ми йдемо, йдемо тільки уперед Крокуємо з тобою нога в ногу Мов тіні стежимо за ними ми Руйнуємо життя за перемогу В той час же залишаємось "людьми"
2021-05-21 19:32:13
2
0
Інші вірші поета
планетарій згаслих сонячних систем Безіменний №35 end of Martin ххх
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4996
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5194