Штиль

Віталій Босий

Якби міг розірвати простір і випасти покотитись зі скелі в холодний ставок й наосліп милуватись як доля ладно править штурвалом та немає сили тому сліпі очі помалу стають зрячими місто бгало руками мирні сновидіння залишаючи трофей після побиття - ніч тею ніччю тамувавсь як останній пияка у шинку шукаючи початок серцебиття нічні плугатарі орали небо минали негаразди загоювали рани з парканом співали каштани в чаруючій нерухомості у небі похмура комета патрулює ліси підсвідомості узбіччям очей попри відблиск чумаки чимчикують сільські билини мовлять, потягують люльки не узрівши танок морський проваливсь в забуття капітан одинокої шлюпки заревів від горя покинувши руки повернувсь у кімнату без вікон і без дверей а там картина у рамці невеличка а у ній море живе Хвилі кличуть.

2021-05-21 19:48:11

Інші вірші поета

бувай, Сойєр . планетарій згаслих сонячних систем Безіменний №10

Інші поети

Amareto

@Amareto

Doesnt Matter

@Doesntmatter

Любов Гаврищук

@lyubov_gavrishchuk

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

2041

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4002