Штиль

Віталій Босий

Якби міг розірвати простір і випасти покотитись зі скелі в холодний ставок й наосліп милуватись як доля ладно править штурвалом та немає сили тому сліпі очі помалу стають зрячими місто бгало руками мирні сновидіння залишаючи трофей після побиття - ніч тею ніччю тамувавсь як останній пияка у шинку шукаючи початок серцебиття нічні плугатарі орали небо минали негаразди загоювали рани з парканом співали каштани в чаруючій нерухомості у небі похмура комета патрулює ліси підсвідомості узбіччям очей попри відблиск чумаки чимчикують сільські билини мовлять, потягують люльки не узрівши танок морський проваливсь в забуття капітан одинокої шлюпки заревів від горя покинувши руки повернувсь у кімнату без вікон і без дверей а там картина у рамці невеличка а у ній море живе Хвилі кличуть.

2021-05-21 19:48:11

Інші вірші поета

стрімголов хвилі палімпсест бувай, Сойєр

Інші поети

mikami

@mikami

Volontir Dmitrii

@Volontir

Molly Walker

@mollywalker228

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1979

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1492