Штиль
Якби міг розірвати простір
і випасти
покотитись зі скелі
в холодний ставок
й наосліп
милуватись
як доля ладно править штурвалом
та немає сили
тому сліпі очі помалу стають зрячими
місто бгало руками мирні сновидіння
залишаючи трофей після побиття -
ніч
тею ніччю тамувавсь як останній пияка
у шинку
шукаючи початок серцебиття
нічні плугатарі орали небо
минали негаразди
загоювали рани
з парканом
співали каштани
в чаруючій нерухомості
у небі похмура комета
патрулює ліси підсвідомості
узбіччям очей попри відблиск
чумаки чимчикують сільські
билини мовлять, потягують люльки
не узрівши танок морський
проваливсь в забуття
капітан одинокої шлюпки
заревів від горя
покинувши руки
повернувсь у кімнату
без вікон і без дверей
а там
картина у рамці
невеличка
а у ній
море
живе
Хвилі кличуть.
2021-05-21 19:48:11
4
0