Штиль
Віталій Босий
Якби міг розірвати простір і випасти покотитись зі скелі в холодний ставок й наосліп милуватись як доля ладно править штурвалом та немає сили тому сліпі очі помалу стають зрячими місто бгало руками мирні сновидіння залишаючи трофей після побиття - ніч тею ніччю тамувавсь як останній пияка у шинку шукаючи початок серцебиття нічні плугатарі орали небо минали негаразди загоювали рани з парканом співали каштани в чаруючій нерухомості у небі похмура комета патрулює ліси підсвідомості узбіччям очей попри відблиск чумаки чимчикують сільські билини мовлять, потягують люльки не узрівши танок морський проваливсь в забуття капітан одинокої шлюпки заревів від горя покинувши руки повернувсь у кімнату без вікон і без дверей а там картина у рамці невеличка а у ній море живе Хвилі кличуть.
2021-05-21 19:48:11
3
0
Інші вірші поета
палімпсест MCMXCIV - MCMXCVI ххх -I
Інші поети
hudhaifah Siyad
@hudhaifah_siyad
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12427
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1573