Штиль

Віталій Босий

Якби міг розірвати простір і випасти покотитись зі скелі в холодний ставок й наосліп милуватись як доля ладно править штурвалом та немає сили тому сліпі очі помалу стають зрячими місто бгало руками мирні сновидіння залишаючи трофей після побиття - ніч тею ніччю тамувавсь як останній пияка у шинку шукаючи початок серцебиття нічні плугатарі орали небо минали негаразди загоювали рани з парканом співали каштани в чаруючій нерухомості у небі похмура комета патрулює ліси підсвідомості узбіччям очей попри відблиск чумаки чимчикують сільські билини мовлять, потягують люльки не узрівши танок морський проваливсь в забуття капітан одинокої шлюпки заревів від горя покинувши руки повернувсь у кімнату без вікон і без дверей а там картина у рамці невеличка а у ній море живе Хвилі кличуть.

2021-05-21 19:48:11

Інші вірші поета

Безіменний №1 Компаньйон Андромеда (до Ю.С.) без цукру

Інші поети

Edelweiss

@Edelweiss

Marco Lori

@Travique

Анастасия Гавриленко

@gavrnasty

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2742

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

5113